Газопухирцева хвороба (риби)

Хвороба зазвичай спостерігається в басейнах, акваріумах, невеликих дрібних ставках в основному у молоді риб (личинок і мальків), а також при перевезеннях риб із застосуванням аерації води. Вона може викликати масову загибель риб і завдавати значної шкоди.

Розвиток хвороби обумовлено швидкою зміною парціального тиску кисню та інших газів (в основному азоту) у воді і крові риб. При швидкій зміні тиску або підвищенні температури води гази переходять з розчиненого в газоподібний стан з утворенням пухирців, які призводять до газової емболії.

Перенасичення води киснем відбувається в непроточних або слабопроточних, освітлюваних сонцем водоймах при швидкому розвитку в них одноклітинних зелених водоростей. Вночі відбувається зворотне поглинання ними кисню і його вміст у воді різко знижується.

Перенасичення води газами в басейнах з механічною подачею води можна спостерігати при забиранні насосами разом з водою і повітря. У цих випадках відбуваються перемішування повітря з водою і утворення водно-повітряної суміші. Подача такої води в басейни протягом одного або декількох годин може викликати масову загибель риб від газової емболії. Газова емболія може настати за перенасичення води і іншими газами більше граничного значення %, а частіше спостерігається при 130-140% - вому насиченні. Причина газової емболії може бути і фізіологічна (пошкодження зябер у більшості випадків призводить до обмеження споживання кисню).

Перші ознаки хвороби з'являються у личинок коропа вже на 2-3-й день після вилуплення: невелике перенаповнення газом плавального міхура і наявність пухирців газу в кишечнику. Потім з'являються множинні підшкірні пухирці. Вражена молодь тримається на поверхні води вгору черевцем, не приймає корм. У риб старших вікових груп відзначають судорожне тремтіння плавників, порушення частоти і ритму дихання, загострену реакцію на зовнішні подразники.

У хворих риб під епідермісом шкіри, в області очей, плавників і на інших ділянках тіла виявляють пухирці повітря. Захворювання часто супроводжується масовою загибеллю риб.

При розтині хворих і загиблих риб газові пухирці виявляють під серозними оболонками внутрішніх органів (печінки, нирок, серця та ін.).

Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак хвороби, визначення вмісту кисню та інших газів у воді.

Для вимірювання вмісту азоту у воді потрібне спеціалізоване (і досить дороге) обладнання, але можна застосувати нескладний «пальцевий тест», щоб визначити, чи є перенасичення води газом. Цей тест полягає в наступному: якщо на сухому пальці, зануреному в акваріум приблизно на одну хвилину, утворюються численні пухирці, значить, в акваріумі існує проблема перенасичення. Цей тест можна використовувати також для перевірки недавно налитої з-під крана води, перш ніж додавати її в акваріум.

Для усунення перенасичення води газами збільшують проточність водойм, інтенсивно перемішують воду або встановлюють дрібнодисперсні аератори на дні водойм. При примусовій водоподачі або підігріві води для інкубаційних цехів спочатку її відстоюють у проміжних басейнах для стабілізації газового складу. У ставках необхідно проводити меліоративні роботи, щоб виключити масове цвітіння води.

Товарна риба при ураженні газопухирцевою хворобою допускається в їжу без обмежень.

• Грищенко Л.И. Болезни рыб и основы рыбоводства. — M.: Колос, 1999. — 456 c.
• Бейли М. Золотая книга аквариумиста : Полный справочник по уходу за пресноводными тропическими рыбами : Пер.с англ. И.И. Кузнецова. ─ М.: Аквариум ЛТД, 2004. ─ 281 с.