Гай Октавій

Гай Октавій (лат. Gaius Octavius, близько 101 до н.е. — 59 до н. е.) — римський сенатор. Походив із давнього, багатого роду вершників Октавіїв, вперше в роді піднявся в ранг сенатора. Батько імператора Октавіана Августа.

Гай Октавій
GAIVS OCTAVIVS
Народився близько 101 до н. е.(-101)
Веллетрі, Провінція Рим, Лаціо, Італія
Помер 59 до н. е.(-059)
Нола, Провінція Неаполь, Кампанія, Італія[1]
Країна Стародавній Рим
Діяльність сенатор
Посада претор, квестор і едил
Рід Octavii Rufid
Батько Гай Октавій
Мати невідомо
Родичі Клавдій, Калігула і Нерон
У шлюбі з 1. Анхар
2. Атія
Діти 1. Октавія Старша (від першого шлюбу)
2. Гай Октавій Фурин
3. Октавія Молодша (від другого шлюбу)

Життєпис

Один з його предків, Гай Октавій Руф, за часів Першої Пунічної війни досяг посади претора. Його прапрадід воював у званні військового трибуна під час Другої Пунічної війни. Його батько Гай Октавій був міським магістратом і дожив до похилого віку, зібравши непоганий статок.

У молодості Октавій двічі обіймав посаду військового трибуна, в 66 до н. е. став квестором, в 63 до н. е. — плебейським еділом. У 65 до н. е. Гай Октавій вдруге одружився з Атією, дочкою Марка Атія Бальба і Юлії, сестрою Юлія Цезаря. Користуючись підтримкою Цезаря і Луція Ліцинія Мурени, Октавій досяг посади претора і звання сенатора. Після претури його призначено проконсулом провінції Македонія. Рухаючись туди, Октавій за спеціальним дорученням сенату у 60 році до н. е. організував знищення залишків розгромлених військ Луція Сергія Катіліни і Спартака, що діяли на півдні Італії. За звільнення міста Фурій від розбійників Октавій отримав почесне ім'я «Фурійського» (Furinus), яке перейшло у спадок до сина. У Македонії він проявив себе непоганим адміністратором і полководцем. Октавій збирався домагатися консульства, але несподівано помер під час повернення з Македонії в Рим в 59 до н. е.

Нащадки

Від першого шлюбу з Анхар

Від другого шлюбу з Атією
  1. Любкер Ф. Octavii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 940–941.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.