Гаранін Степан Миколайович

Народився в Білорусі. Закінчив сільську школу. З 17 років пішов працювати. Був призваний в царську армію, останнє звання до Жовтневої революції — унтер-офіцер.

З 1918 року — в Червоній Армії.

У січні 1919 року вступив в РКП(б).

Учасник громадянської війни, брав участь у боях з Денікіним. З 1 вересня 1920 по травень 1921 перебував у полоні у білополяків, втік.

Після повернення з полону закінчив Вищу прикордонну школу, служив в прикордонних частинах, до жовтня 1937 був начальником 15-го прикордонного загону в Білорусі. Нагороджувався нагрудним знаком Почесного працівника ВЧК-ОГПУ, грамотою ЦВК УРСР, бойовою зброєю. Мав звання полковника.

Батьки дружини Гараніна були зараховані до «куркулів» і вислані в Котлас. Перед від'їздом на Колиму в своєму анкетному листі Гаранін писав: «За зв'язок з чужим елементом мав сувору догану в 1935 році».

1 грудня 1937 прибув на Колиму. З 19 грудня 1937 року — начальник Сєввостлага.

З ім'ям Гараніна пов'язують масові незаконні репресії в таборах «Дальбуду», що отримали назву «гаранінщина».

27 вересня 1938 заарештований. 30 травня 1939 етапований до Москви і поміщений в Сухановську в'язницю. Особливою нарадою НКВС СРСР 17 січня 1940 засуджений на термін 8 років виправно-трудових таборів (ВТТ). Пізніше термін утримання в таборі продовжений.

Помер 3 липня 1950 року в Печорському виправно-трудовому таборі.

• Гаранін на сайті «protivpytok.org»(рос.)