Гвідонова рука

Гвідонова рука (лат. manus Guidonis) в музичній педагогіці Середньовіччя та Відродження — наочний посібник для практичної сольмізації церковних розспівів. Термін названий на чести італійського музичного теоретика Гвідо Аретинського та використовує літерні (ABCDEFG) і складові (ut re mi fa sol la) маркери ступенів, що лежить в основі західноєвропейської середньовічної музики, міксодіатонічного звукоряду, які були введені ним в теорії і зарекомендували себе на практиці як засіб для швидкого і правильного вивчення незнайомих мелодій.

Гвідонова рука. Мініатюра з мантуанського рукопису кінця XV століття

Опис

Кожна зі ступенів звукоряду, у гексахордовій системі Гвідо маркується як поєднання буквеного «клавіса» (наприклад, C) і складових «воксів» (наприклад, fa-ut), представляється розташованою на суглобі або на кінці пальця лівої руки («локус» C-fa-ut). Ступені (локуси) висхідного звукоряду розташовуються по спіралі проти годинникової стрілки: Керуючи співом церковного хору (ансамблю), магістр показує пальцем правої руки на той чи інший суглоб (або кінчик пальця) на долоні лівої руки, а співак, обізнаний в інтервальних співвідношеннях у Гвідоновому звукоряді, орієнтуючись на цей жест, інтонує потрібний інтервал (при цьому співак може навіть не знати нот та не володіти нотною грамотою).

Хоча в жодному з автентичних трактатів Гвідо опису руки немає, музичні теоретики та історики (починаючи з Сіжбера із Жамблу, у хроніці, написаній близько 1110 році) приписували руку Гвідо Аретинському, маючи на увазі, ймовірно, не підготовку посібника як такого, а музично-теоретичну систему, на якій цей посібник базується.

Середньовічна гексахордична система (c′ = До (нота))
Сучасна
нотація
Середньовічна
нотація
Видозміни
1234567
Сольмізація
e″eela
Червоним кольором позначені вокси (складові маркери) натурального гексахорда (natura), фіолетовим — твердого (durum), зеленим — м'якого (molle). Клавіси (літерні позначення висот) позначені синім кольором. Локус C-fa-ut розташований на нижньому суглобі вказівного пальця.
d″ddlasol
c″ccsolfa
b′mi
bfa
a′aalamire
g′gsolreut
f′ffaut
e′elami
d′dlasolre
c′csolfaut
bmi
bfa
aalamire
gGsolreut
fFfaut
eElami
dDsolre
cCfaut
BBmi
AAre
GΓut

Джерела

  • Sachs K.-J. Musikalische Elementarlehre im Mittelalter // Geschichte der Musiktheorie. Band 3, hrsg. v. F. Zaminer. Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1990, S. 105—162.
  • Руини Ч. В музыкальной школе: теория для практики // Исторический атлас средневековой музыки. Пер. и ред. С. Н. Лебедева. Москва: Арт Волхонка, 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.