Гемула

Гемула (Від лат. Gemmula — маленька брунька):

1. зимова внутрішня брунька у стані спокою в багатьох прісноводних (наприклад у губок бадяг) і деяких морських губок. Являє собою кулясте скупчення багатих поживними запасними речовинами амебоподібних клітин, діаметором близько 0,3 мм в мезоглії губки, оточене оболонкою з двох рогових (спонгінових) шарів (укріплених спікулами або амфідисками з кремнезему), між якими є повітроносні прошарки. У оболонці зазвичай є вихідний отвір, закритий перетинкою. Взимку, після відмирання і розпаду губки, гемули падають на дно водойми (добре переносять її промерзання і висихання). Навесні оболонка гемули лускає, клітинна маса звільняється, прикріплюється до дна водойми і розвивається в нову губку. Гемули поширюються течіями, водними тваринами і тощо
2. Гіпотетічна одиниця спадковості в теорії пангенезу Чарльза Дарвіна.[1]