Генрієтта д'Анжевіль

Генрієтта д'Анжевіль походила з французької аристократичної родини. Після Французької революції її батька було ув'язнено, а дідуся страчено,[2] тому родина переїхала в Буже в регіоні Рона-Альпи. Після смерті батька, у 1827 році, вона оселилася у Женеві.[3] Жінка захоплювалась пішими походами, і довший час мріяла піднятись на Монбалн. Це стало можливим у 1838 році. Саме тоді Генрієтта д'Анжевіль піднялась на найвищу гору Європи, і продовжила марафон жінок-альпіністок, розпочатий Марією Парадіс у 1808 році.

Д'Анжевіль продовжувала підніматись у гори впродовж двадцяти п'яти років. Вона покорила ще двадцять одну вершину, зокрема ще раз сходила на Монблан. Її останнє альпійське сходження було у віці 65 років на гору Олденхорн.[4] Свої останні роки вона також зацікавилася спелеологією та заснувала музей мінералогії в Лозанні. Там вона і померла.

У 1838 році разом з Джозеф-Марі Куттет, а також в товаристві п'яти інших гідів, і шести носіїв, д'Анжевіль рушила покоряти Монблан.[2] Їй пропонували долучитись до двох чоловічих-груп, однак вона відмовилась.[3] Її прибуття до Шамоні стало сенсацією і викликало чималий переполох; з натовпу лунали вигуки підбадьорення, які супроводжували її дорогою до підйому. На висоті 10 тисяч футів у гірському притулку Гранд Мюлет вона отримала телеграму від польського дворянина (який надіслав свою візитку до її намету), і до них долучилась також група англійців.[2]

Експедиція Генрієтти д'Анжевіль рушила покоряти вершину 4 вересня 1838 року о 2 годині ночі. Дорогою жінка проявила свою витривалість та силу;[5] вона піднялась на скелі так само, як і чоловіки[3] хоч і страждала від підвищенного серцебиття та сонливості.[6] Група піднялась на вершину о 13:15. Досягнення цілі відсвяткували канапками з шампанським. З вершини в небо випустили голубів як знак успішного сходження. А саму Генрієтту чоловіки підняли на плечі і вони всі разом радісно вигукували від щастя. Після повернення до Шамоні їх привітав салют з гармати. Наступного дня в урочистостях, на прохання д'Анжевіль, взяла участь також особлива гостя, на той момент шістдесятирічна Марія Парадіс.[5] В цей період в Шамоні перебував, хоч і покинув містечко напередодні успішного підйому д'Анжевіль, молодий, бідний і багатообіцяючий автор та альпініст Альберт Річард Сміт. Він намагався приєднатися до експедиції, однак так і не піднявся на гору до 1851 року. Після цього Сміт перетворив свій досвід на театральне шоу. Про експедицію д'Анжевіль (а також про «польського джентельмена») він згадує у своєму творі «Підйомі на Монблан».[7]

Оскільки Парадіс, на основі її ж власних розповідей, частково несли провідники, д'Анжевіль часто вважається першою жінкою, яка досягла вершини Монблан власними силами.[8] У Отвіль-Лоні, недалеко від замку Анжевіль, який придбала сім'я Анжевіль у 1657 році і де проживав брат Генрієтти, названо вулицю на честь Генрієтти д'Анжевіль.[9] Про неї згадує Гаррієт Бічер Стоу у своїх мандрівних мемуарах «Sunny Memories of Foreign Lands». Стоу багато подорожувала Альпами, де познайомилась і з Марією Парадіс (яку вона називала «Марі де Монблан») і з Генрієттою д'Анжевіль в Женеві.[10]

• d'Angeville, Henriette (1987). Mon excursion au Mont-Blanc. Arthaud. ISBN 978-2-7003-0664-4.
• Brown, Rebecca A. (2002). Women on High: Pioneers of Mountaineering. Appalachian Mountain Club Books. ISBN 1-929173-13-X.
• Domain, Guy (29 липня 2010). Hauteville-Lompnes: La Rue Centrale, un condensé de l'histoire de la station. Le Progrès. Архів оригіналу за 31 липня 2010. Процитовано 21 серпня 2010.
• Grabne, Martin (30 липня 2010). Der Berg ist eine Frau. Der Standard. Процитовано 21 серпня 2010.
• Mazel, David (1994). Mountaineering women: stories by early climbers. Texas A&M UP. ISBN 978-0-89096-617-4.
• Riley, Glenda (1999). Women and nature: saving the "Wild" West. U of Nebraska P. ISBN 978-0-8032-8975-8.
• Smith, Albert (March 1852). «Ascent of Mont Blanc». The eclectic magazine of foreign literature, science, and art: 391—408. Retrieved 21 August 2010.
• Stowe, Harriet Beecher (1854). Sunny memories of foreign lands, Vol. 2. Phillips, Sampson.