Георгіос I

Син царя Захаріаса II. Замолоду призначається співволодарем батька. У 835 році очолив посольство до Багдаду, де домовився щодо умов данини: замість щорічної було визначено 1 раз на 3 роки.

Існують розбіжності щодо того, коли посів трон. Це пов'язано з плутаниною в арабських джерелах. Є згадка, що 854 року став царем якийсь Алі Баба. Можливо, він був лише вождем беджа, союзників Мукурри або намісником північних областей. Також є невеличкі повідомлення про панування такого собі Ізраеля. Втім більшість дослідників вважають, що правління Георгіоса I почалося безпосередньо після смерті Захаріаса II. Напевне, деякий час він повинен був врегулювати конфлікт з Багдадським халіфатом, що почався за попередника, а також зміцнити свій авторитет в середині держави.

Продовжував традицію зведення численних церков. За його панування споруджено величну церкву Єсу в Донголі. Було закладено величний собор в Парохасі.

Відомо, що під час його володарювання в золотоносний регіон Абу-Хаман вдерся арабських військовик Абу аль-Рахман аль-Умарі. Проти нього цар відправив свого небожа та спадкоємця трону Ніуті, але той повстав. Декілька походів проти нього не мали успіхів. Зрештою син Захаріас в союзі з аль-Умарі переміг Ніуті, а потім змусив аль-Умарі залишити межі Мукурри.

• Welsby D.A., The Medieval Kingdoms of Nubia. Pagans, Christians and Muslims along the Middle Nile, London: British Museum Press, 2002, ISBN 0-7141-1947-4, OCLC 48884660.
• Godlewski, W. 2008. Bishops and Kings. The official program of the Pachoras (Faras) Cathedrals’, in W. Godlewski, A. Łajtar and I. Zych (eds), Between the Cataracts. Proceedings of the 11th Conference for Nubian Studies Warsaw University, 27 August — 2 September 2006. Warsaw, 263—282