Геоіконіка

Геоіконіка — наукова дисципліна, основне завдання якої полягає у розробці загальної теорії геозображень, методів їх аналізу, перетворення і використання у науковій і практичній діяльності.

Опис

Геоіконіка об'єднує досягнення картографії, дистанційного зондування і геоінформатики в галузі вивчення зображень.

Геоіконіка зв'язує три потужні наукові напрями, кожний з яких так чи інакше вивчає геозображення — це картографія, аерокосмічні методи і машинна графіка. При цьому вона вбирає в себе досягнення іконіки, кібернетики, психології сприйняття, теорії розпізнавання образів, тобто тих дисциплін, які накопили значний досвід аналізу і обробки зображень, а також наук про Землю, що дозволяють зрозуміти змістовну суть геозображень.

Геоіконіка, проте, аж ніяк не повинна (і не може) підміняти такі галузі картографії, як використання карт або картографічна семіотика, або заступити місце дешифрування і фотограмметрії. Завдання її не в підміні, а в інтеграції досліджень, їх синтезі, що припускає отримання нового знання.

Уперше концепцію геоіконіки було сформульовано професором О. М. Берлянтом в середині 1980-х[1].

Професор А. М. Молочко читає курс «Геоіконіки» у Київському університеті ім. Т. Шевченка.

Джерела

Література
  • Иконика — новое направление в изучении изобра жений // Тр. Гос. опт. ин-та. — 1982. — Т. 51, вып. 185.
  • География. Современная иллюстрированная энциклопедия. — М.: Росмэн, 2006.

Ресурси Інтернету

Примітки
  1. Берлянт А. М. Геоиконика. — М., 1996
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.