Герман Занстра

Герман Занстра (нід. Herman Zanstra; 3 листопада 1894 — 2 жовтня 1972) — голландський астроном. Упродовж 1929—1938 років працював в Амстердамському універстеті, в 1941—1946 роках викладав фізику в коледжі у Дурбані (Південна Африка), упродовж 1946—1959 років — професор Амстердамського універстету, директор Астрономічного інституту цього університету.

Герман Занстра
Народився	3 листопада 1894(1894-11-03)[1][2][…] або 3 жовтня 1894(1894-10-03) Геренвен, Фрисландія, Нідерланди
Помер	2 жовтня 1972(1972-10-02)[1][2][…] (77 років) або 2 жовтня 1973(1973-10-02)[3] (78 років) Гарлем, Нідерланди або Гарлем[3]
Країна	Нідерланди
Діяльність	астроном, викладач університету
Alma mater	Міннесотський університет[4] і Делфтський технічний університет
Заклад	Амстердамський університет і Амстердамський університет[3]
Науковий керівник	William Francis Gray Swannd[4]
Аспіранти, докторанти	David Koelbloedd[4], Théodore Walravend[4] і Johan Weenend[4]
Членство	Нідерландська королівська академія наук
Нагороди

Основні наукові праці присвячені теорії свічення газових туманностей. У 1926 році показав, що їхній лінійчатий емісійний спектр водню виникає в результаті фотоіонізації атомів випромінюванням гарячої зірки і подальшої рекомбінації. Розробив теорію цього процесу і створив метод визначення температури збуджуючої зірки (занстрівска температура). Це дало змогу вперше встановити шкалу температур найгарячіших зірок. Занстра досліджував вплив тиску в лінії Lα в динаміці туманностей. У 1940-і роки виконав низку важливих досліджень з теорії утворення спектральних ліній з урахуванням перерозподілу за частотами при розсіюванні. У 1949 році застосував цю теорію до розрахунку поля Lα-випромінювання в туманностях. Використав теорію резонансного випромінювання для пояснення спектрів комет. У 1950 році запропонував новий метод визначення температури сонячної хромосфери за величиною бальмерівського стрибка. Ряд робіт присвячений дослідженню зірок типу Вольфа-Рає, наднових як джерел космічних променів, а також вивчення розсіювання світла в земній атмосфері й в оптичних інструментах.

Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1961).

На честь ученого названо кратер Занстра на Місяці та астероїд 2945 Занстра.