Гершгорин Семен Аронович

Семен Гершгорин
рос. Семён Аронович Гершгорин
Ім'я при народженні рос. Семён Аронович Гершгорин
Народився 24 серпня 1901(1901-08-24)[1][2]
Пружани, Російська імперія
Помер 30 травня 1933(1933-05-30)[1][2] (31 рік)
Ленінград, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність математик
Alma mater Петроградський технічний інститут
Галузь Математика
Заклад Ленінградський політехнічний інститут
Ступінь Доктор фізико-математичних наук

Семен Аронович Гершгорин (24 серпня 1901, Пружани 30 травня 1933, Ленінград) — російський математик гебрейського походження. Відомий своїми працями в галузі прикладної математики, особливо його роботи, які стосуються чисельного і механічного інтегрування диференціальних рівнянь з частинними похідними.

Життєпис

Семен народився на українсько-білоруському порубіжжі в містечку Пружани на Берестейщині в гебрейській родині. Він був здібним хлопчаком-учнем, ймовірно, що отримував знання у звичних тоді гебрейських школах.

Про життя Семена в часи 1-ї світової війни та революції, нічого не відомо. Лише те, що він подався до Петрограда і продовжив там своє навчання. В 1923 році він уже закінчив Петроградський технологічний інститут і залишився в ньому, уже викладаючи. В 1930 році йому було надано звання професора і він далі викладав математику в, уже перейменованому, Ленінградському політехнічному інституті.

Але через несподівану хворобу, в 1933 році, Семен Гершгорин помер. Похований на ленінградському кладовищі. На жаль, його могила не збереглася[3].

Наукова діяльність

Семен Гершгорин був талановитим молодим ученим, чиї наукові роботи вивчають в різних країнах світу. Займався роботами з алгебри, теорії функцій, наближених і кількісних методів (названа на його честь, теорема Гершгорина для малих коливань в методах функціонального аналізу), практикував кількісне і механічне інтегрування диференціальних рівнянь з частковими похідними. Загалом сучасникам вдалось зберегти 12 наукових розвідок Гершгорина[4].

У своїй першій науковій роботі (в 1929 році) Гершгорин запропонував метод експериментального рішення рівняння Лапласа[5]. Ще кілька його наукових праць отримали схвальні відгуки в середовищі науковців та сприяли виникненню нового класу аналогових обчислювальних машин — електроінтеграторів сіткового типух[6], які використовувалися аж 70-х років 20-го століття. Сіткові електроінтегратори вже в 30-х роках XX століття дозволяли досліджувати системи, що містять більше мільйона ячейок - рекорд, перевершений цифровими ЕОМ тільки в 90-х роках[7].

Примітки

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1076375359 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Архів історії математики Мактьютор
  3. «Mathematics and Mechanics» 1 (1) (1933), 4. A vigorous, stressful job weakened Semyon Aranovich's health; he succumbed to an accidental illness, and a brilliant and successful young life has ended abruptly. Semyon Aranovich Gershgorin's death is a great and irreplaceable loss to Soviet Science. www-groups.dcs.st-and.ac.uk. Процитовано 28. 12. 2015..
  4. Гершгорин С. А. «Журнал прикладной физики». 1929, т. 6, вып. 3-4, ст. 3-29. Каталог наукових праць С. А. Гершгорина. www.zbmath.org. Процитовано 28. 12. 2015..
  5. Гершгорин С. А. «Журнал прикладной физики». 1929, т. 6, вып. 3-4, ст. 3-29. «Об электрических сетках для приближенного решения дифференциального уравнения Лапласа».
  6. «Дальнейшее развитие метод Н. Н. Павловского получил в работах ленинградского математика С. А. Гершгорина, доказавшего, что непрерывную среду в модели: лист станиоля, раствор электролита или электропроводящую бумагу- можно заменить сеткой, составленной из отдельных сопротивлений.». «Модели ЭГДА и сетки сопротивлений». www.computer-museum.ru. Процитовано 28. 12. 2015..
  7. С. А. Иванов, Б. В. Сестрорецкий, А. Н. Боголюбов «Вычислительные методы и программирование». 2008. том 9. ст. 274-304. «Метод импедансного аналога электромагнитного пространства для решения начально-краевых задач электродинамики». www.computer-museum.ru. Процитовано 25. 12. 2015..

Джерела

  • Джон Дж. О’Коннор и Эдмунд Ф. Робертсон. «Гершгорин, Семён Аронович» (біографія в архіві MacTutor)(англ.);
  • Varga, Richard S. «Geršgorin and His Circles». — 2004. — 226 p. — (Springer Series in Computational Mathematics). — ISBN 978-3-642-17798-9(англ.).

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.