Гладишовський Омелян Антонович

Омеля́н Анто́нович Гладишовський (9 березня 1843, Нижня Тернава, Турківський повіт Королівство Галичини та Володимирії — 25 червня 1916, м. Тернопіль) — український лікар, громадський діяч (москвофіл). Доктор медицини (1867, Відень)[1]. Нагороджений лицарським хрестом ордена Франца Йосифа (1908)[2].

Гладишовський Омелян Антонович
Народився 9 березня 1843[1]
Нижня Тернава, Стрийський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія[1]
Помер 25 червня 1916
Тернопіль
Громадянство  Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність лікар, громадський діяч
Відомий завдяки суперник Івана Франка під час виборів
Alma mater Львівський та Віденський університети
Членство Галицьке господарське товариствоd
Посада член Палати Цислейтаніїd
Конфесія греко-католик[1]
Нагороди
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа

Життєпис

Народився 1843 року, Нижня Тернава (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Україна), в родині греко-католицького священика[1].

Навчався у Самбірській гімназії[1], Львівському та Віденському (з 1862 р.)[1] університетах. Від кінця 1860-х — лікар у м. Тернополі,[3] з часом став повітовим лікарем.[4][5]

Після усунення графа Казімежа Бадені з посади прем'єра австрійського кабінету міністрів його наступником став приятель — граф Леон Пінінський, який звільнив місце посла до Райхсрату від селянській курії Тернопільської виборчої округи. Щоб врятувати ситуацію, великі землевласники[6] вирішили не висувати кандидатури когось з представників родів графів Ґрохольських, Пінінських, Тишковських та інших землевласників, а іншу особу, яка б на противагу Іванові Франку змогла б остудити чи подолати запал українських мас. Цим урядовим контркандидатом став москвофіл, повітовий лікар д-р О. Гладишовський.[7] У 1898 році він був обраний послом до австрійського парламенту (державної ради) в окрузі № 27 Тернопіль — Микулинці — Нове Село — Збараж — Скалат (26.09.1898-07.09.1900, IX каденція). При цьому набрав більше голосів, ніж його суперник Іван Франко,[3] хоча вважався технічним кандидатом (Степан Новаківський називався його урядовим кандидатом[8]). Є твердження, що йому допомагали польські політичні кола, які не хотіли бачити Франка в парламенті[9]. Яцко Остапчук у своїх спогадах стверджував, що на виборах переміг Франко, однак після тривалої паузи оголосили, що з перевагою в 4 голоси послом став лікар Гладишовський, якого підтримували як поляки, так і майже всі духівники — греко-католики[5]. Газета «Громадський голос» писала, що у жовтні 1898 року під час розгляду в Тернопільському суді позову щодо побиття Іваном Франком селянина Михайла Підгайного, який виявився наклепом, останній одному зі свідків сказав, що «мав відкричати своє, бо я дістав від Гладишовського 20 зр.» (золотих ринських).[10]

Був депутатом від цього ж округу і в наступній Х каденції Райхсрату (31.01.1901-30.01.1907). У парламенті входив у 1898-1901 рр. до Слов'янсько-християнської національної асоціації, 1901 р. — Слов’янський центр; з 24 жовтня 1901 р. — до Руського клубу.[1]

Син Антін[11] був директором «Крайового союзу кредитового» у Львові (1912—1923), у 1914 та 1919—1923 роках — голова вчительського товариства «Рідна школа».[12][13]

Помер 25 червня 1916 року в м. Тернопіль під окупації міста російськими військами в час Першої світової війни.

Примітки
  1. Franz Adlgasser Kurzbiografie Cârste (Kirsti, Kirstea), Vasile (Basilius) на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
  2. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie für das Jahr 1918. — Wien, 1918. — S. 200.
  3. Гуцал П. Гладишовський Омелян Антонович… — С. 144.
  4. Блажкевич І. Іван Франко в Купчинцях // Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 64.
  5. Остапчук Я. Із моїх споминів // Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 94.
  6. пани
  7. Гайда П. Іван Франко у Тернополі // Ї. — 2010. — Ч. 63.
  8. Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 82—83.
  9. Савак Б. Данина пам'яті Івана Франка.
  10. Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 48.
  11. Гладишовський Антін // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 1. — С. 385.
  12. Гаврильцьо І. Гладишовський Антін // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 359. — ISBN 966-528-197-6.
  13. Герцюк Д. Гладишовський Антін // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — С. 650. — ISBN 966-02-3355-8.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.