Годинник реального часу
Годинник реального часу (англ. real-time clock, RTC) — комп'ютерний годинник (найчастіше у вигляді інтегральної схеми), який відстежує поточний час. Хоча цей термін часто відноситься до пристроїв в персональних комп'ютерах, серверах і вбудованих систем, такі годинники присутні практично в будь-якому електронному пристрої, де необхідно відстежувати точний час.
Термінологія
Термін використовується для того, щоби уникнути плутанини із тактовими сигналами, які є тільки сигналами котрі керують цифровою електронікою, і він також не розраховує час в загальноприйнятих одиницях. Годинник реального часу не слід плутати з системою реального часу.
Завдання
Попри те, що відстежувати реальний час можна й без годинника реального часу, його використання має свої переваги:
- Низьке енергоспоживання (це важливо при роботі від альтернативного джерела живлення)
- Звільняє основну систему для термінових завдань
- Іноді є точнішим, ніж інші методи
Використовується також для швидшого запуску GPS навігатора, при обчисленні реального часу[1].
Джерела живлення
Годинники реального часу часто мають альтернативне джерело енергії, тому вони можуть продовжувати відстеження реального часу в той час як основне джерело живлення вимкнене або недоступне. У старіших версіях цим альтернативним джерелом енергії зазвичай є звичайна батарейка. Нові версії годинника реального часу заряджаються від іоністора[2] тому, що їх можна заряджати і спаювати.
Приклади
На ринку існує багато продуцентів годинника реального часу, але найвідомішими серед них є:
- Intersil
- Maxim
- Philips
- Texas Instruments
- STMicroelectronics
- Інші
Див. також
Примітки
- Ala-Paavola, Jaakko (16 січня 2000). Software interrupt based real time clock source code project for PIC microcontroller. Архів оригіналу за 9 квітня 2012. Процитовано 23 серпня 2007.
- Application Note 3816. Maxim/Dallas Semiconductor. 2006.
Джерела
- Ala-Paavola, Jaakko (16 січня 2000). Software interrupt based real time clock source code project for PIC microcontroller. Архів оригіналу за 9 квітня 2012. Процитовано 23 серпня 2007.