Гонор
Го́нор, також Го́нос (лат. Honor, Honos — слава) — римське божество честі, що його шанували разом з Віртусом. Гонор, Віртус, Беллона та Дискордія були постійним почтом Марса. Храм Гонора був у Римі; зображували його юнаком із списом та рогом достатку.
| Гонор | |
|---|---|
|
| |
| Божество в | Римська міфологія |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Походить це слово від імені римського божества, яке уособлювало честь.
В українську мову воно потрапило через польську, де вже позначало «перебільшену гордість» — гординю. У літературі дев'ятнадцятого століття гонором ще означували гідність і честь, але вже з якимось відтінком виставлення напоказ. Також гонор може позначати прямо протилежне значення, негативну якість особистості, яка виявляється у зарозумілості, марнославстві, самолюбстві і підвищеній зарозумілості.
В прямому сенсі має такі значення: повага, самоповага, почуття власної гідності, честь.
Література
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.