Горизонти очікувань

Фраза "горизонти очікувань" (або "горизонти сподівань") — це термін, фундаментальний для теорії рецептивної естетики німецького академіка Ганса Роберта Яусса. Цей концепт є компонентом його теорії історії літератури, де він намагався мінімізувати відстань поміж школами літератури й історії, яка до того давала читачу грати лише другорядну роль в інтерпретації літератури.[1] Горизонт очікувань — це структура, через яку людина розуміє, декодує й оцінює будь-який текст на основі культурних кодів і домовленостей поміж людьми, властивих їхньому часу в історії. Отже, ці горизонти є історично гнучкими, а значить, читачі можуть інтерпретувати й оцінювати текст інакше, аніж це робили попередні ґенерації.[2] Такий погляд акцентує на важливості читача як елемента у створенні тексту. За Яуссом, читач підходить до тексту озброєний знанням і досвідом, який він отримує через інтеракції з іншими текстами. Ці попередні тексти викликають у читача упізнавання, яке базується на очікуваннях і правилах жанрів і стилів.[3] Яусс описує це у наступний спосіб: "літературний твір — це не об’єкт, який стоїть окремо від всього решти і показує те ж саме обличчя кожному читачу у кожний період часу".[4] Отже, читання - це не "автономний, вільний та індивідуальний" досвід, а радше колекція взаємних концептів, що відповідають певному періоду чи народу.[5]

Горизонт зміни

Яусс описує читача як учасника "трикутника" тексту, письменника й аудиторії, і що тільки "комунікація" поміж читачем і текстом призводить до зсуву горизонту очікувань.[6] Горизонт очікувань і рубрики, які виникли у читача за читанням попереднього тексту, випливатимуть за читанням нового тексту і допасовуватимуться, трансформуватимуться або повторюватимуться в залежності від жанрових обмежень. "Горизонт зміни" трапляється, коли інтеракція читача з новим текстом заперечує "знайомий досвід" або провадить читачу нове зіткнення. "Дистанція" поміж горизонтом очікування і горизонтом змін називається "естетичною дистанцією".[7] Текст, після якого не настає горизонт змін, відповідає всім очікуванням читача і може вважатися "легкою читанкою". Такі інтеракції задовольняють читацьку потребу у впізнанні, красі, романтичності й очікуваному гепі-енді. Якщо твір кидає виклик читацьким очікуванням, це робиться або з позитивним результатом і отриманням нового способу сприйняття реальності, або неґативним результатом, як будь-який новий досвід, що виявляється неприємним. Такі очікування, одначе, можуть розчинитися, а неґативний аспект нового тексту може оприявнитися, сформувати свої власні очікування схожості й стати "частиною горизонту майбутнього естетичного досвіду".[8] 

Історія рецепції (сприйняття)

Яусс оцінює, що для докладного аналізу будь-якої розповіді треба відновити горизонти очікувань попередніх поколінь.Такий процес базується на способі, у який текст створювався і сприймався своєю аудиторією. Виявляючи "питання", на які текст колись відповідав, аналітик може визначити, як читачі сприймали і розуміли твір у той час.[9]  Коли автор такого твору невідомий, а його мету складно виявити, найкращою функцією для розуміння тексту і його сприйняття стає розгляд такого тексту у порівнянні з певною кількістю інших текстів, про які сьогоденний читач може мати імпліцитне або явне знання.[10] Ця "історія рецепції (сприйняття)" працює для того, щоби визначити інтертекстуальність і "історичні очікування читачів" як варіації у читаннях. Вона підкреслює важливість основного яуссівського інтересу: зробити "нове і складне" "знайомим і таким, що не потребує зусиль".[11]

Джерела
  1. Jauss, Hans Robert; Elizabeth Benzinger (1970). Literary History as a Challenge to Literary Theory. New Literary History 2 (1): 7–37. Viewed 15 March 2013.
  2. Horizons of Expectation. The Oxford Dictionary of Literary Terms (3rd ed.). Процитовано 12 березня 2013.
  3. Holden, Phillip. Hans Robert Jauss and literary horizons of expectation. Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 15 березня 2013.
  4. Belsey, Catherine (2002). Critical Practice. Routledge. с. 30. ISBN 0-415-28006-0.
  5. Chartier, Roger (2006). Modern Language Quarterly 67 (1): 129–139.Missing or empty |title= (help) Viewed 5 March 2013.
  6. Jauss, Hans Robert; Elizabeth Benzinger (1970). Literary History as a Challenge to Literary Theory. New Literary History 2 (1): 7–37 [12]. Viewed March 2013.
  7. Jauss, Hans Robert; Elizabeth Benzinger (1970). Literary History as a Challenge to Literary Theory. New Literary History 2 (1): 12–14; 7–37. Viewed 13 March 2013.
  8. Jauss, Hans Robert; Elizabeth Benzinger (1970). Literary History as a Challenge to Literary Theory. New Literary History 2 (1): 7–37 [15]. Viewed 15 March 2013.
  9. Holden, Phillip. Hans Robert Jauss and Literary Horizons of Expectations. University of Singapore. Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 15 березня 2013.
  10. Jauss, Hans Robert; Elizabeth Benzinger (1970). Literary History as a Challenge to Literary Theory. New Literary History 2 (1): 7–37 [19]. Viewed 15 March 2013.
  11. Belsey, Catherine (2002). Critical Practice. New York: Routledge. с. 14–34 [30]. ISBN 0-415-28005-2.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.