Городники

Горо́дники — категорія феодально залежних селян в Україні в XIV-XIX ст.ст.

Вперше згадуються в документах кінця XIV століття. Були власниками присадибних ділянок (городів) і відбували шляхті пішу панщину. Наймитували у заможних селян або наймалися на строкову роботу до купців, багатих чумаків, цехових майстрів тощо.

Становлячи значну частину сільської бідноти, городники брали участь у селянсько-козацьких повстаннях XVI-XVII ст.ст., у гайдамацькому русі XVII ст. проти польсько-шляхетського гніту, в селянських виступах проти поміщиків у 1-й пол. XIX ст..

Після селянської реформи 1861 р. переважна більшість Г. дістала дарчі наділи.