Гранд Каньйон Скайвок

Ідея створення платформи над прірвою Великого каньйону належить підприємцю-девелоперу Девіду Цзиню, що певний час співпрацював з племенем валапаї в галузі туризму. За попередньою угодою, плем'я валапаї надавало компанії Цзиня Grand Canyon Skywalk Development ексклюзивні права на керування атракціоном та половину прибутку від експлуатації.[2]

Вигляд Skywalk з повітря

Проєкт у 2005—2007 роках створено архітектором Марком Россом Джонсоном (MRJ Architects, Лас-Вегас) і Lochsa Engineering (Лас-Вегас). Канадська компанія RWDI здійснила вимірювання та розрахунки можливих вібрацій.[3]

Загальна ширина конструкції Скайвок становить 20 м, а довжина — 21 м. Ширина доріжки між двометровими скляними бар'єрами огорожі становить 3 м. Зовнішні та внутрішні балки мостової конструкції з перетином 810 мм × 1800 мм, підтримуються вісьмома стійками 810 мм × 810 мм, по чотири з кожного боку. Вісім стійок закріплені парами на чотирьох великих бетонних опорах, які, у свою чергу, прикріплені до скелі сталевими анкерами глибиною 14 м.[1] Конструкційні сталеві елементи виготовлені Mark Steel (Юта).

Скляна підлога товщиною 7 см виготовлена ​​з п'ятишарового скла особливої прозорості. Конструкція здатна витримати навантаження 488 кг/м², 8-бальний землетрус та вітер 160 км/год і обладнана демпферними пристроями для зниження впливу вібрацій.[1] 46 скляних панелей підлоги створені в Німеччині компанією Saint Gobain, що спеціалізується на виробництві архітектурного конструкційного скла для унікальних будівельних об'єктів у всьому світі.[4]

Загальна вага споруди близько 490 тонн, в тому числі 37 тонн скла та 453 тонни сталі. Хоча можливе розрахункове навантаження у 32 000 тонн, з метою безпеки на оглядовому майданчику одночасно перебувають лише 120 осіб.[5]

Відкриття Скайвок збільшило відвідування західної частини Великого каньйону з 300 до декількох тисяч осіб на день. Загальна чисельність відвідувачів з 2007 по 2018 рік становила 5 мільйонів осіб і швидко зростає, починаючи з 2015 року захід Каньйону відвідує мільйон осіб на рік.[5] Це створює значне навантаження на довкілля.

Політика з охорони довкілля, яку запроваджує керівництво національного парку Гранд-Каньйон виключає можливість будівництво такої споруди в головній частині Великого каньйону. Ця територія, згідно з рішенням ЮНЕСКО, є об'єктом Світової спадщини.[6]

З огляду на це Скайвок побудовано за межами національного парку, на території індіанської резервації. Племінні чиновники мають великі плани щодо розвитку туристичного об'єкта навколо Скайвок і сподіваються створити готелі, ресторани, поле для гольфу та казино.[5] На їхню думку залучення туристів є найкращим способом розв'язання соціальних проблем резервації, 2000 мешканців якої борються з 50 % безробіттям, поширеним алкоголізмом та бідністю. Натомість захисники навколишнього середовища Аризони висловлюють стурбованість з приводу спотворення національного надбання, яким є природа Великого каньйону.[7][8]

Туризм є життєво важливим джерелом робочих місць і доходів племені валапаї. На думку керівництва племені, Девід Цзінь не виконав у повному обсязі взятих на себе зобов'язань з розвитку інфраструктури Скайвок і тому контроль над об'єктом перейшов до Ради племені валапаї.[2] Очолювана Девідом Цзинєм Grand Canyon Skywalk Development подала 2011 року судовий позов з приводу спроби Ради племен відібрати ексклюзивні права керування атракціоном. За словами позивача, компанія витратила понад 25 мільйонів доларів на розробку, проєктування, будівництво і відкриття оглядового майданчика, комерційну вартість якого він оцінив у 100 мільйонів доларів.[9] 2013 року Федеральний суд вирішив справу на користь Девіда Цзиня, зобов'язавши Раду племені сплатити на його користь 28,5 мільйонів доларів.[10]

Скайвок (ліворуч) і панорама каньйону