Гречаник Ігор Вікторович

Гречаник Ігор Вікторович — Народився 10 серпня 1960 р..,м. Київ) — український скульптор. Член НСХУ (1989). Керівник творчого об'єднання «Золоті ворота». Син Віктор Гречаник[1]. Представник Нової української хвилі.

Гречаник Ігор Вікторович
Народився 10 серпня 1960(1960-08-10) (61 рік)
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність скульптор
Alma mater Київський державний художній інститут (1984)
Членство Спілка радянських художників України

Життєпис

1978 р. — закінчив Національна художня школа[2].

1984 р. — закінчив Київський художній інститут (викладачі М. Вронський, В. Чепелик).

Творчість

Від 1984 — на творчій роботі. У творчості поєднано фантастичний світ міфів із традиціями символізму; образи сучасності постають крізь призму світосприйняття древніх.. міфів Сходу і Заходу.

Роботи виконано у сучасному стилі на основі античної пластики.

Учасник всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставок від 1983. Персональні — у Києві (1995), Маґдебурзі (Німеччина, 2001), Москві (2002).

Доробок

Погруддя учасника ліквідації аварії на ЧАЕС В. Кибенка (1987); «Північний вітер», «Готика» (обидва — 1989), «Лицар» (1992), «Дух воїна» (1994), «Орел» (1995), «Ізіда», «Анубіс», «Себек», «Ахіллес» (усі — 1997), «Афіна» (1998), «Фенікс» (1999), «Амазонка», «Янгол» (обидва — 2000), «Народження Венери» (2002), «Три грації», «Райське дерево», «Юпітер» (усі — 2003), «Крила Скіфського часу», «Єва», «Хатхор», «Інана», «Спокуса», «Дух Лева», «Дерево Всесвіту» (усі — 2004); декор.-парк. скульптури — «Соловей-розбійник» (Суми, 1985), «Дракон» (Хмельницький, 1986), «Три грації» (Київ, 2003); монументи — «Шахтар» (м. Марганець Дніпроп. обл., 1989), «Козак» (м. Ананьїв Одес. обл., 1990), пам'ят. знак на честь дружби Києва та Москви (Київ, 2001); цикли — «Готика» (кін. 1980-х рр.), «Анімалістичний» (від серед. 1990-х рр.), «Пластика міфу» (1990-і рр.), «Богині кохання» (2004).Памятник Т. Г. Шевченку в Баку (2008), Софї (Болгарія,2009)[3]

Примітки
  1. ГРЕЧАНИК ІГОР ВІКТОРОВИЧ ХУДОЖНИК - Золота книга України. Освіта. Наука. Культура. Державні, Громадські, Військові діячі. Керівники підприємств та організацій - Український видавничий портал - who-is-who.ua. who-is-who.ua (англ.). Процитовано 29 січня 2018.
  2. Гречаник Ігор Вікторович - Ювіляри України. Події та особистості ХХІ століття 2015 - Український видавничий портал - who-is-who.ua. who-is-who.ua (англ.). Процитовано 29 січня 2018.
  3. Гречаник Ігор Вікторович - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua (ua). Процитовано 29 січня 2018.

Література
  • Лисенко Л. Одіссея української скульптури // Сучасність. 1994. № 2.
  • Лагутенко О. Камінь та бронза промовляють // ДТ. 1997, 29 берез.
  • О. Сидор-Гібелинда. Міста і бронзи Ігоря Гречаника // Президентський вісник, 2000, 17–23 лип.;
  • Лінія бронзи // ГУ. 2002, 11 верес.
  • Igor Grechanyk. Sculpture. К., 2003
  • Ігор Гречаник. Скульптура: Календар. К., 2005.

Посилання
  • А. Якубинський. У Магдебурзі залишився український «Ангел»// День, 2000, 6 жовтня
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.