Гречишкин Павло Петрович

Народився в сім'ї священика. Закінчив Куп'янську духовну школу за 1-м розрядом (1913), 4 класи Харківської духовної семінарії (1917), але, не бажаючи ставати священиком, вступив до Олександрівського лісового інституту, та за рік через обставини змушений повернутися до духовної семінарії на 5-й курс. Переслідування більшовиків не дали можливості закінчити заклад, і 1918 року він стає до лав Армії УНР, де й пробув весь час Визвольних змагань. Інтернований поляками в табір міста Каліша. Жертвував кошти на хворих вояків Армії УНР.

Емігрував у Чехо-Словаччину, де вступив до партії хліборобів.

Спогад «17 квітня року 1919» написав 15 лютого 1923 в Подєбрадах — про драматичний перехід запорожців на румунський берег Дністра.

Організатор і настоятель перших українських парафій у Франції. 1929 року поступив на теологічний факультет Оломоуцького університету. Учасник 2-го Українського всецерковного з'їзду православних парафій у Франції (18 квітня 1930). 1931 року перейшов у католицтво і став священиком Російської католицької парафії в Австрії. Жертвував кошти на видання книжки Симона Наріжного «Українська еміграція» (Прага, 1942). 1945 року у зв'язку з наближенням червоних залишив Відень і 1946-го переїхав у Париж, де очолив парафію Святої Трійці. В 1933 і 1950 роках брав участь у з'їздах російських католиків у Римі. Завдяки публікаціям у бюлетені «Наш приход» мав значний вплив на російський апостолат.

• Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1. — Прага, 1942. — Студії Музею Визвольної боротьби України. — Т. 1. — С. 5.
• Наріжний С. Українська еміграції!. Культурна праця української еміграції. 1919—1939. Матеріали, зібрані С. Наріжним до частини другої. — Київ: в-во ім. О. Теліги, 1999. — С. 68, 250.
• ЦДАВО України. — Ф. 3795. — Оп. 1. — Спр. 940. — Арк. 1—30.