Групи іменників

У називному відмінку однини має закінчення -а, та основу на твердий приголосний (крім тих, що мають шиплячі: ш, щ, ж, дж, ч на прикінці основи): вага́, до́нька, дочка́ , маши́на, вода, воєво́да, базіка, зна́йда, невда́ха, пла́кса, сирота́та, Алі́нана, Катери́на, Мико́ла, Тома.

У називному відмінку однини має закінчення -я: бу́ря, відмі́нниця, друка́рня, земля́ , надія, пі́сня, сім’я́, Ілля, столиця, спідниця, гривня, праця, Валерія, Стефанія.

У називному відмінку однини має закінчення -а, та основу на ш, щ, ж, дж, ч: ве́жа, гу́ща, ї́жа, ка́ша, кру́ча, межа́ , пло́ща, те́ща, вельмо́жа, паша́, листоно́ша, міхоно́ша, Маша, Манижа.

У називному відмінку однини з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих: ш, щ, ж, дж, ч) і з закінченням -о та нульовим: дуб, о́дуд, пала́ц, темп, ужи́нок, у́спіх; ба́тько, Петро́.

Скаладється з іменників, що мають кінцевий м’який приголосний основи, із закінченням -о, або нульовим: боє́ць, ве́летень, зви́чай, крадій, край, мите́ць, тату́ньо, діду́ньо, уді́й, учи́тель, Анто́сьо, Бене́дьо, Іва́ньо.

У називному відмінку однини має закінчення на шиплячий ш, щ, ж, дж, ч і з закінченням -е та нульовим: ванта́ж, дощ, сто́рож, слуха́ч, ткач, това́риш; вітри́ще, діди́ще, дуби́ще.

Слово м'якої групи Господь має атематичний тип відмінювання

має у своєму складі переважну більшість іменників на -р, (які, проте, у називному відмінку множини мають закінчення м’якої групи -і): звір — звірі, комар — комарі, снігур — снігурі, щур — щурі, або щури. Та всі іменники іншомовного походження на -ер, -ор, -ур (-юр); іменники з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир (-ір, -їр): інжене́р, колекціоне́р, ма́йстер, дире́ктор, інспе́ктор, профе́сор. Окремі іменники іншомовного походження на -ар, -ир із постійним наголосом на корені в однині та множині: дóлар — дóлари, пáнцир — пáнцири та ін.

Сюди належить частина іменників на -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: бо́ндар — бо́ндаря, ко́зир — ко́зиря, ку́хар — ку́харя, лі́кар — лі́каря, пи́сар — пи́саря.

А також іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із -ар, -ир на закінчення: буква́р — букваря́ , вівча́р — вівчаря́ , воротáр — воротаря́, друка́р — друкаря́, інвента́р — інвентарю́ (збірне), календа́р — календаря́, кобза́р — кобзаря́, секрета́р — секретаря́, сухáр — сухаря́ , хаба́р — хабаря́, шахта́р — шахтаря́; гузи́р — гузиря́ , проводи́р — проводиря́, (також власні назви) Ігор — Ігоря, Лазар — Лазаря, Снігир — Снігиря.

Мішана група має іменники на -яр (назви людей за видом їхньої діяльності), у відмінкових формах яких наголос переходить із суфікса на закінчення: бджоля́р — бджолярá, весля́р — веслярá, вугля́р — вугляра́, газетя́р — газетярá, зброя́р — зброярá, каменя́р — каменяра́ , пісня́р — пісняра́ , скляр — скляра́ , смоля́р — смолярá, школя́р — школяра́.

Іменник маляр залежно від наголосу належить: або до твердої групи ма́ляр (наголос падає на корінь в усіх відмінках однини й множини: ма́ляр — ма́ляра, ма́лярові, ма́ляра, ма́ляром, (на) ма́лярові — ма́ляри, ма́лярів, ма́лярам, ма́лярів, ма́лярами, (на) ма́лярах); або до мішаної (наголос переходить на закінчення: маля́р — маляра́, маляре́ві, маляра́, маляре́м, (на) малярі́ — малярі́ — малярі́в — маляра́ми — (на) маляра́х).

До твердої групи належать іменники середн. роду із закінченням -о: боло́то, ві́яло, во́ло, залі́зо, зерно́, зло, крило́, ко́ло, люсте́рко, мавпеня́тко,  ма́йво, мі́сто, молоде́цтво, село́, христия́нство.

До м’якої групи належать іменники середн. роду із закінченням -е та -я (без суфіксів -ен-, -ят- у формах непрямих відмінків і переважно з подовженням кінцевого приголосного основи): го́ре, мі́сце, мо́ре, по́ле; життя́ , завда́ння, збіжжя, здоро́в’я, змага́ння, знаря́ддя, ли́стя, обли́ччя, пір’я, по́лум’я.

До мішаної групи належать іменники середн. роду із закінченням -е та основою на шиплячий ш, щ, ж, дж, ч: ло́же, плече́ , прізвище, я́вище.

Тип відмінювання іменників на -ище (баби́ще — жін. і середн. рід, свекру́шище — жін. і середн. рід і под.) при хитанні в морфологічному роді залежить від значення роду: якщо іменник має дві форми роду (баби́ще — жін. і середн. рід), то для форми жін. роду лише в називному, знахідному та кличному відмінках однини властиве закінчення -е, типове для іменників другої відміни середнього роду, а в інших відмінках їхні закінчення збігаються із закінченнями іменників першої відміни (обидва варіанти наявні в знахідному відмінку), а для середн. роду — послідовність відмінювання за зразками відмінювання іменників другої відміни середн. роду.