Гульбище

Гульбище — тераса або галерея, що оточує навколишню будівлю по периметру поверх перекриттів підкліту, характерний елемент руської архітектури[1].

Гульбище було звичайною деталлю руського особистого будинку і храму. Мабуть, спочатку походить зі Пскова, де гульбища (дерев'яні криті балкони-галереї) використовувалося в житлових будівлях вже в XI столітті[2].

Пізніше (в XVI-XVII століттях) набуло поширення в архітектурі Північно-Східної Русі. Як показали розкопки в 1954—1955, церква Покрови на Нерлі мала пристань і білокам'яне гульбище з викладеною майолікою підлогою[3][4].

Галерея
  • Гульбище в дерев'яній архітектурі. Микільська церква з села Глотово (1766), перевезена в Суздальський кремль
  • Храм Микити Мученика, 1595 — на передньому плані відкрита галерея-гульбище
  • Ґанок собору Спасо-Прилуцького монастиря веде на гульбище-паперть (прибудовано в XVII ст., собор 1537-1542). Перехід з'єднує паперть з трапезною
  • Знайомий силует церкви Покрови на Нерлі, 1158 або 1165, був іншим — гульбище розібрано
  • Теремний палац Московського Кремля, 1635-1636 — рідкісний збережений приклад використання гульбища в громадській архітектурі
  • Церква Покрови у Філях, 1690-1693 — широкі сходи ведуть на вузьке відкрите гульбище

Примітки
  1. Гульбище // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  2. Спегальский Ю. П. Псков. — 2-е издание, дополненное. — Л.: Искусство, 1978 г. С. 21 (рос.)
  3. Владимир. Боголюбово. Суздаль. Юрьев-Польский. Спутник по древним городам Владимирской земли. — 5-е издание, дополненное. Под редакцией Воронина Н. Н. Москва: Искусство. 1983
  4. Раппопорт П. А. Еще раз о галереях церкви Покрова на Нерли // Архитектура СССР, 1984, № 1, С. 106
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.