Гюстав Кан

З єврейської родини. Закінчив Школу хартій. Служив у вийську в Північній Африці, 1884 року повернувся до Франції. Входив до кола поетів-символістів Стефана Малларме, був близький до видавництва «Меркюр де Франс», брав активну участь у діяльності однойменного журналу. Виступав як літературний та художній критик, підтримував неоімпресіонізм, був істориком та теоретиком символізму, відстоював верлібр, який розвивав у власній поезії.

Похований на цвинтарі Монпарнас.

• «Les Palais nomades» (1887)
• «Chansons d'amant» (1891)
• «Domaine de fée» (1895)
• «La Pluie et le beau temps»(1896)
• «Limbes de lumières» (1897)
• «Le Livre d'images» (1897)
• «Premiers poèmes» (1897)
• «Le Conte de l'or et du silence» (1898)
• «Les Petites Ames pressées» (1898)
• «Le Cirque solaire» (1898)
• «Les Fleurs de la passion» (1900)
• «L'Adultère sentimental» (1902)
• «Symbolistes et décadents» (1902)
• «Odes de la Raison» (1902)
• «Contes hollandais» (1903)
• «La Femme dans la caricature française» (1907)
• «Contes hollandais» (deuxième série) (1908)
• «La Pépinière du Luxembourg» (1923)
• «L'aube enamourée» (1925)
• «Mourle» (1925)
• «Silhouettes littéraires» (1925)
• «La Childebert» (1926)
• «Contes juifs» (1926)
• «Images bibliques» (1929)
• «Terre d'Israël» (1933)
• «Les Origines du symbolisme» (1936)

Окремі поезії Гюстава Кана українською перекладав Микола Терещенко.

Музику на вірші Кана написав Чарлз Лефлер.

• Ireson J. C. L'oeuvre poétique de Gustave Kahn (1859—1936). Paris: Nizet, 1962