Гімалайська кішка

Назва пов'язана не з географією, а із забарвленням гімалайських кроликів, які мають особливий тип забарвлення. Таке забарвлення шерсті називають акромеланізмом. Порода перських колорпойнтів штучно виведена заводчиками. Створення породи почалося зі схрещування сіамських кішок з персами чорного забарвлення. Від цього схрещування одержали однотонних короткошерстих кошенят. Лише після тривалих експериментів зі схрещування сіамських кішок із чорними й блакитними перськими кішками одержали короткошерстих чорних кошенят, які згодом при схрещуванні між собою і з батьками в потомстві дали колорпойнтів. Надалі робота проводилася у напрямку ліквідації у довгошерстих порід довгих носів і великих вух, тобто над наближенням їх максимально до перського типу. Порода одержала офіційне визнання в 1955 році у Великій Британії, а в 1957 році як самостійна порода — у США. В 1961 році гімалайські перси були визнані всіма провідними клубами Америки.

Гладкозабарвлені (кашмірські, забарвлення шоколадного й лілового), що виникли в процесі виведення кішок гімалайського забарвлення, у Великій Британії та США включаються в групу основних гладкозабарвлених (одноколірних) кішок. У 1984 році в США кішки з мітками були включені в перську породу як її підпорода.

Самки дозрівають раніше, ніж у персів іншого забарвлення. У приплоді буває до 6 кошенят.

Мітки у колорпойнтів розташовуються на морді, вухах, кінцівках і хвості. На морді знаходиться маска, що вкриває її від підборіддя до очей, переходячи в більш ясні тони біля вух, але вона не повинна заходити на чоло. Перехід між мітками й основним тоном повинен бути чітким, добре вираженим. Світліші тони на грудях і животі. Мітки повинні бути максимально рівномірні за забарвленням. Американські лінії колорпойнтів мають світліше забарвлення хвоста. Забарвлення шерсті залежить від температури. Вищі температури викликають потемніння шерсті.

Заведия Т. Л. Сучасна енциклопедія любителя кішок: 1500 корисних порад фахівців. — Донецьк : БАО, 2004. — ISBN 966-548-910-0.