Гі д'Юссель
Гі д'Юссе́ль, Ґі д'Юссель (фр. Gui d'Ussel, окс. d'Uisel, 1195-1209)— власник замку Юссель (на території нинішнього департаменту Коррез), канонік, трубадур.
Гі д'Юссель | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Gui d'Ussel | ||||
Народився | 1170[1] | |||
Помер | 1225[1] | |||
Країна | Франція | |||
Діяльність | трубадури, композитор, поет | |||
Мова творів | французька | |||
Конфесія | Католицька церква | |||
Брати, сестри | Peire d'Usseld | |||
| ||||
Гі д'Юссель у Вікісховищі |
Найталановитіший представник сімейства трубадурів д'Юссель, молодший брат Ебле і Пейре д'Юсселів та дядько Еліаса д'Юсселя.
Автор декількох пісень на честь дружини віконта Раймона VI д'Обюссона, Марії Вентадорнської та Гіди де Монд, племінниці Гійома Монпельє. У своєму партімене з племінником Еліасом обговорює одне з ключових питань куртуазії — що важливіше: бути коханцем або чоловіком Дами. Середньовічний коментар пояснює вибір теми цього партімена обставинами життя самого Ґі: він хотівстанти не чоловіком, а коханцем своєї обраниці, проте був відкинутий і від горя перестав співати. Можливо, що творчість Гі д'Юссель полишив з іншої причини, як духовній особі, особисто папи Інокентія III йому було заборонене писання пісень. Ймовірно це заборона була проголошена на час відвідування Провансу в 1209 році папським легатом Пейре де Кастельноу.
Творчу спадщина Гі д'Юсселя складають вісім пісень, три твори діалогічного жанру і дев'ять пастурелей. Всі твори були включені італійцем Ферраро ді Феррарі в його антологію.
Література
- Aubrey, Elizabeth. The Music of the Troubadours. Indiana University Press, 1996. ISBN 0-253-21389-4.
- Egan, Margarita, ed. and trans. The Vidas of the Troubadours. New York: Garland, 1984. ISBN 0-8240-9437-9.
- Gaunt, Simon, and Kay, Sarah, edd. The Troubadours: An Introduction. Cambridge: Cambridge University Press, 1999. ISBN 0 521 574730.
- Perrin, Robert H. «Descant and Troubadour Melodies: A Problem in Terms.» Journal of the American Musicological Society, 16:3, (Autumn, 1963), pp. 313—324.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.