Давньогрузинська мова

Давньогрузинська мова (ႤႬႠჂ ႵႠႰႧႭჃႪႨ, енай картулі) - літературна мова середньовічної Грузії, яка з'явилася в V столітті. Зараз використовується як мова богослужіння Грузинської православної церкви і, в більшій частині, є зрозумілою носіям сучасної грузинської мови. Давньогрузинська мова пізніше розвинулась в середньовічну грузинську мову в XI столітті, яка, своєю чергою, у XVIII столітті розвинулась в сучасну грузинську мову.

Виділяються два періоди: ранній давньогрузинський (V — VIII століття) і класичний давньогрузинський (IX — XI століття). У ранньому давньогрузинському періоді представлені два діалекти: Ханметі (ხანმეტი, V—VII століття) і Хаеметі (ჱაემეტი, VII—VIII століття).

Корпус текстів ранньою давньогрузинською мовою є обмеженим в кількості і складається лише з 12 написів і 8 рукописів з релігійними текстами. Література класичною давньогрузинською містить філософські та історіографічні праці.



Фонетика
Написи в Бір ель-Куті

В давньогрузинській мові є 29 приголосних і 5 голосних. Також виділяється напівголосна "й" - алофон голосної "і" в поствокальній позиції.

Приголосні дравньогрузинської мови
Губні Зубні / Альвеолярні Альвео-палатальні Велярні Язичкові Глоттальні
Глуха придихова зупинка p [pʰ] t [tʰ] k [kʰ] q [qʰ]
Глуха глотталізована зупинка ṗ [pˀ] ṭ [tˀ] ḳ [kˀ] q̇ [qˀ]
Озвучена зупинка b d g
Глухий придиховий африкат с [tsʰ] č [tʃʰ]
Глухий глотталізований африкат c̣ [tsˀ] č̣ [tʃˀ]
Дзвінкий африкат ʒ ǯ [dʒ]
Глухий фрікатив s š [ʃ] x [χ] h
Дзвінкий фрікатив z ž [ʒ] ɣ [ʁ]
Носова m n
Тремтяча r
Латеральна l
Напівголосна ṷ j [j]
Голосні давньогрузинської мови
Передні Середні Задні
Високі i u
Середні e o
Низькі a

Грузинськими абетками, які використовувались в давньогрузинській мові, є «асомтаврулі» (великі літери) або «мргловані» (округлений). Абетка є майже ідеальною фонематичною, яка показує майже завжди однозначну відповідність між фонемами і графемами. Абетку створено на основі грецької абетки, з тим же абетковим порядком літер. Літери, що представляють фонеми негрецького походження, знаходяться в самому кінці. Також у складі абетки є три букви, яким відповідають три грецькі фонеми, не представлені в грузинській мові (ē, ü і ō). Зображення літер у більшості випадків значно відрізняються від грецької мови (наприклад грецьким Φ Θ Χ [pʰ tʰ kʰ] в асомтаврулі відповідають Ⴔ Ⴇ Ⴕ).

Грецька Α Β Γ Δ Ε Ϝ Ζ Η Θ Ι Κ Λ Μ Ν (Ξ) Ο Π (Ϙ) Ρ
Асомтаврулі Ⴀ Ⴁ Ⴂ Ⴃ Ⴄ Ⴅ Ⴆ Ⴡ Ⴇ Ⴈ Ⴉ Ⴊ Ⴋ Ⴌ Ⴢ Ⴍ Ⴎ Ⴏ Ⴐ
Транслітерація а б г д е в з ē т і к’ л м н й о п ж р
Грецька Σ Τ Υ Φ Χ (Ψ) – – – – – – – – – – – Ω
Асомтаврулі Ⴑ Ⴒ Ⴣ Ⴔ Ⴕ Ⴖ Ⴗ Ⴘ Ⴙ Ⴚ Ⴛ Ⴜ Ⴝ Ⴞ Ⴤ Ⴟ Ⴠ Ⴥ
Транслітерація с т’ ю п к г к’ ш ч ц дз ц’ ч’ х кв ж х ō

Орфографія

Орфографія доволі послідовна, що значитт що одне і те ж слово однаково пишеться в усіх випадках. Застосовується принцип «як чується, так і пишеться» завдяки тому, що в більшості випадків одній фонемі відповідає одна літера. Деякі винятки представлені нижче.

Голосна u (у)

Головний виняток з правила «як чується, так і пишеться» це фонема "u", якій відповідає диграф ႭჃ 〈oü〉. Наприклад, ႮႭჃႰႨ 〈p'oüri〉 (п'урі - «хліб»). Запозичено з грецької мови, де u передається послідовністю літер ου. У писемності «нусхурі» диграф ⴍⴣ 〈oü〉 перетворився на одну літеру ⴓ 〈u〉 (в сучасній грузинській - უ). Пізніше ввели схожу літеру Ⴓ, якої в ранній давньогрузинській абетці не було.

Напівголосна w (у / в)

Пишеться двома способами в залежності від позиції в слові. Після приголосної - диграф ႭჃ 〈oü〉, наприклад: ႹႭჃႤႬ 〈choüen〉 (чуен - «ми»), ႢႭჃႰႨႲႨ 〈goürit’i〉 (гуріт'і - «горлиця»). Диграф ႭჃ 〈oü〉 представляє звуки w і u без відмінностей в написанні. Наприклад: ႵႭჃႧႨ 〈khoüti〉 (хуті - «п'ять») і ႤႵႭჃႱႨ 〈ekoüsi〉 (екусі - «шість»). В інших позиціях позначається літерою Ⴅ 〈v〉, наприклад: ႧႭႥႪႨ 〈tovli〉 (тоулі - «сніг»), ႥႤႪႨ 〈veli〉 (уелі - «поле»), ႩႠႰႠႥႨ 〈k’aravi〉 (к'араві - «намет»).

Два написання є алофонічною варіацією, як в сучасній грузинській, між [w] в постконсонантній позиції і [ʋ] або [β] в інших позиціях. У сучасній грузинській мові (з 1879 року) звуки [w] і [ʋ / β] відповідають букві ვ 〈v〉. Написання з Ⴅ 〈v〉 вместо ჃႭ 〈oü〉 також зустрічається в давньогрузинській - ႠႣႥႨႪႨ 〈advili〉 (адвілі - «легко»), ႷႥႤႪႨ 〈q’veli〉 (куелі - «сир»). Виняток - ႰႥႠ 〈rva〉 (руа - «вісім»).

Література
  • Aronson, Howard J. (1997). Georgian phonology. У Alan S. Kaye. Phonologies of Asia and Africa. Vol. 2, Winona Lake, Indiana: Eisenbrauns. ISBN 1-57506-018-3.
  • Fähnrich, Heinz (2007). Kartwelisches etymologisches Wörterbuch. Leiden: Brill. ISBN 978-9004161092.
  • Fähnrich, Heinz (2012). Die georgische Sprache. Leiden: Brill. ISBN 978-9004219069.
  • Schanidse, Akaki (1982). Grammatik der algeorgischen Sprache. Schriften des Lehrstuhls für altgeorgische Sprache, vol. 24. Transl. Heinz Fähnrich. Tbilissi: Staatsuniversität.
  • Tuite, Kevin (2008). Early Georgian. У Roger D. Wood. Ancient Languages of Asia Minor. Cambridge: CUP (pp. 145–165). ISBN 978-0521684965.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.