Дагда (божество)

Дагда (давньоірл. Dagda, в буквальному перекладі «Хороший Бог») — божество ірландської міфології, один із головних богів Племен богині Дану[1] поряд із Лугом і Нуаду. Бог добробуту та багатства в релігії давніх ірландців. Відомий також як Еохайда Оллатар (Еохайда Батько всіх) і Руада Рофесса («Червоний Надзнаючий»). Основним джерелом, з якого можна дізнатися біографію й атрибути Дагда, є скела «Битва при Маг Туїред» (Cath Muige Tuired).

Дагда
Божество в Ірландська міфологія
Частина від Туата Де Дананн

За середньовічною ірландською історичною традицією та легендами — верховний король Ірландії. Час правління — 1407—1337 рр. до н. е. (згідно «Історії Ірландії» Джеффрі Кітінга) або 1830—1750 рр. до н. е. (згідно «Хроніки Чотирьох Майстрів»).

Дагда зазвичай зображували у вигляді велетня із величезною палицею, яку доводилося везти на возі. Одним кінцем своєї зброї він вражав ворогів, а іншим відроджував до життя мертвих[1].

Дагда став Верховним королем Племен богині Дану після поранення Нуаду. Від богині Боанн, колишньої дружини Нехтана, у нього народився син Енгус Мак Ок. Перед битвою при Маг Туїред він зійшовся з богинею Морріган, яка обіцяла йому відняти силу у ватажка фоморів Індеха. Крім того, Дагда вважався батьком короля си́дів Бодб Дерга, Кермата, Мідіра, Ані й богині Бригіти.

Атрибутами Дагда вважалися котел[1], в якому ніколи не вичерпувалася їжа, і дубина, якою він вражав ворогів. Тому Дагда часто порівнюють із галльскими божествами Сукеллом і Огмієм (перший зображувався з молотом, другий — з дубиною). Крім того, у Дагда були дві чарівні арфи — Даурдабла («Дуб двох зеленів») і Койра Кетаркуйр («Пісня чотирьох кутів»).

Примітки

  1. Кельтський бог Дагда — хазяїн котла достатку, МІФИ КЕЛЬТІВ. web.archive.org. 25 травня 2018. Процитовано 6 березня 2021.

Джерела

  • Bergin O. How the Dagda Got His Magic Staff // Medieval Studies in Memory of Gertrude Schoepperle Loomis. NY: Columbia University Press, 1927. P. 399–406
  • Martin S.A. The Names of the Dagda (2008)
  • Olmsted G.S. The Gods of the Celts and the Indo-Europeans. Budapest, 1994 (Archaeolingua, Vol. 6). P. 43 ff.
  • Sayers W. Cerrce, an Archaic Epithet of the Dagda, Cernnunos, and Conall Cernach // The Journal of Indo-European Studies. Vol. 16. 1988. P. 341–64.
  • Macalister Stewart R. A. (ed. & trans.) Lebor Gabála Érenn: The Book of the Taking of Ireland. Part V // Irish Texts Society. — 1956. — Р. 281.
  • Geoffrey Keating, Foras Feasa ar Éirinn 1.30.
  • Annals of the Four Masters M 4694 — 4701.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.