Дача Мерецької

Дача була побудована на початку ХХ століття, коли набережна Балаклави перетворювалася на справжній архітектурний еклектичний музей[1]. Під у 1920-х роках будівлю було націоналізовано, вона пережила Оборону Севастополя, але почала вітшати. У ній була розташована місцева поліклініка[2], котра отримала нове приміщення у 1963 році. 1986-го у будівлі створюється бібліотека, котру очолює Ніна Дмитрівна Коновалова, під керівництвом котрої будинок ремонтується. Попри її роботу, дача втрачає скульптури, котрі було перевезено до кінотеатру «Родіна». У 1971 році Балаклавська бібліотека перетворюється на філію Севостопольскї центральної міської бібліотеки імені Л. Н. Толстого № 21, з часом перейменовується на честь Олександра Івановича Купріна. Письменник згадував Балаклаву у своїх оповіданнях[2][3].

Вважають, що дача Мерецької дещо нагадує особняк текстильного магната Морозова в Москві (архітектор Віктор Мазирін)[4].

Капітальна реставрація була проведена у 2004 році. Дача є пам'яткою історії місцевого значення з охоронним номером 132/10.

Одноповерхова будівля має асиметричний фасад. Відділена від решти набережної невеликим зеленим квітником, вона є чіткою архітектурною домінантою. Головний фасад побудований у класичному стилі. Центральний вхід прикрашений захованим за білими балясинами балюстради двосхилим сходовим маршем[2]. Він посилений вежею у англійському стилі, що утворює напівкруглу ротонду із зубчатим дахом. Головною архітектурною особливістю дачі є статуї Грацій, чиї спроби приховати оголеність майстерно відображені у камені. Аркові ніші статуй довгий час залишалися порожніми, і теперішні скульптури є лише репліками[2].

• Новиков М. Г., Иванов А. В., Воронцова Ю. С. Балаклава. Мыс Айя. Мыс Фиолент. — Библекс, 2010.
• Севастополь: путеводитель. — Севастополь: Библекс, 2009.
• Все о Крыме: Справочно-информационное издание/ Под общ. ред. Д. В. Омельчука. — Харьков: Каравелла, 1999.