Девасена

Походив з династії Вакатака. Син магараджи Сарвасени II. Спадкував 450/455 року. Правління Девасени примітне написом Гіссе-Борала на камені. Він містить дату 380 року епохи Саків (відповідає 457/458 року), що є єдиним записом, який забезпечує хронологічну основу для історії Вакатака. Розповідає про будівництво водосховища «Сударшана».

Відновив самостійність й потугу своєї держави, що відбилося у прийнятті титулу дхармамагараджа. Девасена розширив своє королівство на південь до Карнатаки, оскільки деякі з його мідних пластин були виявлені в окрузі Бідар. Це ймовірно вдалося досягти внаслідок розпаду держави Кадамбів. Є окремі відомості про залежність Кадамба від Трипарвати[1]. На Сході Девасена встановив відносини з зростаючою владою Вішнукундінів, віддавши свою дочку заміж за магараджу Мадававармана II.

Активно сприяв розвитку мистецтва і архітектури, внаслідок чого з 460-х років формується власний стиль Вацагулми, що зрештою перевершив стиль Праварапура-Нандівархани.

Йому спадкував син Гарісена.

• Shastri, Ajay Mitra (1992). The Age of the Vakatakas. Harman Pub. House. ISBN 9788185151519.
• Bakker, Hans (1997). The Vakatakas: An Essay in Hindu Iconology. Groningen: Egbert Forsten. ISBN 9069801000.
• A.S. Altekar (2007). Majumdar, R.C.; Altekar, A.S. (eds.). The Vakataka-Gupta Age. Motilal Banarsi Dass. ISBN 9788120800434.