Дейлі мейл

Daily Mail була заснована 1886 року Альфредом Гемсвортом і його братом Гарольдом. 1902 року її щоденний наклад перевищив один мільйон, що зробило її найтиражнішої газетою у світі.

Протягом історії свого існування редакторська позиція газети майже завжди була консервативною. Газета традиційно підтримує праве крило англійських торі. Національна щоденна газета була розрахована на «юнаків і дівчат, які щорічно закінчують школи та хочуть читати все, що написано просто і досить цікаво». Спочатку ця газета на вісім сторінок була досить традиційна за формою, але Хармсворт постійно змінював її зміст. Уже в перший рік свого існування «Дейлі Мейл» збільшила наклад до 200 тис. примірників на день. Через рік він досяг півмільйона, а через чотири — 700 тис. примірників. Знизивши на «Дейлі Мейл» ціну (від чого скоротився дохід від роздрібного продажу), А. Хармсворт збільшив наклад і привернув величезну кількість реклами. Газета стала приносити солідний прибуток. Він ввів в «Дейлі Мейл» спеціальні рубрики для жінок, регулярно друкував новини, проводив газетні кампанії. «The Daily Mail» — «таблоїд для середнього класу» має наклад у 2313908 примірників, (більше, ніж «The Times», «The Daily Telegraph», «The Guardian» і «The Independent», разом узяті). За останні 30 років вона збільшила накладна 700 тис. примірників.

Видавався її недільний випуск — «Санді Дейлі Мейл» («Недільна ранкова пошта»), в 1899 році її змінила художня, ілюстрована і змістовна газета — «Іллюстрейтед Мейл» («Ілюстрована пошта»). Потім набули поширення та інші видання газети — «Континентал Дейлі Мейл» («Континентальна уранішня пошта»), «Оверсі Дейлі Мейл» («Заморська уранішня пошта»). Успіхи таблоїду «The Daily Mail» і його недільного побратима «Mail on Sunday» традиційно ґрунтувалися на публікації великої кількості матеріалів «людського інтересу», багато з яких призначалися для жіночої аудиторії, складової 53 % читачів цих газет. Включившись в конкурентну боротьбу з нею, «The Times» стала також давати більше матеріалів про моду, жіноче здоров'я та інші проблеми традиційно жіночого інтересу. «The Daily Mail» відповіла на це випуском нового додатка «Стилі життя», орієнтованого на жінок. Фотографії знаменитих жінок стали все частіше з'являтися на перших шпальтах «The Daily Mail». У той же час «Mail on Sunday» ввела 25-сторінковий спортивний додаток, щоб протистояти відповідному додатку «Гра» на сторінках «The Times», що виходить по понеділках в такому ж обсязі і присвяченй футболу. У відповідь на введення на сторінках «The Times» японської гри «Содоку» «The Daily Mail» теж зробила це. Спорт та ігри вводяться в основному для залучення молодіжної аудиторії, так як у газет «Mail» занадто багато літніх читачів (1600000. Старше 65 років). «The Daily Mail» збільшила також обсяг до 128 смуг (половина з них у кольорі), наблизившись до 156-сторінкової «The Times». Зав'язалася конкурентна боротьба між традиційно якісною, але ставшою таблоїдної «The Times» і «таблоїдами для середнього класу». «The Daily Mail» і «Mail on Sunday» дозволяє говорити про продовження процесу стирання кордонів між традиційно якісною пресою і «пресою для середнього класу» .

На думку ряду дослідників, газета у великій мірі сприяла початковій популяризації в 1933—1934 рр. повідомлень про Нессі, відправивши до озера мисливця Монтег'ю Уетрла, який знайшов дивні сліди і зробив з них відбитки і відправив їх до Лондона. Але при найближчому розгляді відбитки невідомого звіра виявилися слідами ніг опудала гіпопотама. 21 квітня 1934 на першій смузі газети з'явилася легендарна фотографія, зроблена Робертом Кеннетом Вілсоном і стала класичним зображенням чудовиська («Фото хірурга»). Фотографія Вілсона визначила в масовій свідомості образ Нессі як істоти, схожої на плезіозавра (хоча в повідомленнях свідків того часу істота описувалася по різному). Сам Вілсон говорив що не вірить у чудовисько. У 1994 році Крістофер Спарлінг, співучасник Вілсона і пасинок Монтег'ю Уетрла, зізнався що фотографія є підробкою — вони зняли макет з гнучкого дерева, приробленого. Новина про викриття також була надрукована в газеті, дозволивши таким чином виграти наклад.

Крім того, газета допомогла розкрутці легенди про прокляття фараонів, оскільки лорд Карнарвон передав ексклюзивні права на публікацію всіх матеріалів у «Таймс».

• 1896 — S. J. Pryor
• 1899 — Thomas Marlowe
• 1922 - W. G. Fish
• 1930 — Oscar Pulvermacher
• 1930 — William McWhirter
• 1931 — W. L. Warden
• 1935 — Arthur Cranfield
• 1939 — Bob Prew
• 1944 — Sidney Horniblow
• 1947 — Frank Owen
• 1950 — Guy Schofield
• 1955 — Arthur Wareham
• 1959 — William Hardcastle
• 1963 — Mike Randall
• 1966 — Arthur Brittenden
• 1971 — David English
• 1992 — Paul Dacre
• 2017 - Geordie Grieg

Більшість матеріалів, які містяться у друкованій версії, також виходять у оnline-версії. У 2011 MailOnline був другим найбільш відвідуваним вебсайтом газети англійською мовою у всьому світі  більш ніж 189 500 000 відвідувачів на місяць, і 11700000 відвідувачів щодня, в січні 2014 року.

Instagram - 993 тис. дописувачів. 3-4 публікації на день

Facebook - 18 560 733 фоловерів ). Інформація оновлюється кожні 20-30 хвилин. Світлини не дублюються з обліковим записом у Instagram.

Twitter - 301 556 читачів. Оновлення інформації кожні 10-20 хвилин

Pinterest - більше 10 млн переглядів за місяць

(Дані за грудень 2019 року)

• Офіційний сайт

1. «Daily Mail». British Newspapers Online.
2. Where Have All The Goals Gone?, su The Guardian Sport, The Guardian. URL consultato il 9 gennaio 2007.
3. S. J. Taylor, The Great Outsiders: Northcliffe, Rothermere and the Daily Mail, London, Weidenfeld & Nicolson, 1996, ISBN 0-297-81653-5.
4. Brook, Stephen (20 October 2009). «Irish Daily Mail disowns Jan Moir». The Guardian (UK). Retrieved 30 April 2010.
5. «Mail Today» online

1. The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 0307-7578
   d:Track:Q12131129d:Track:Q90d:Track:Q70460099
2. https://www.forbes.com/sites/kalevleetaru/2017/02/10/what-wikipedias-daily-mail-ban-tells-us-about-the-future-of-online-censorship/#cb3119b2ac6e
3. Daily Mail readership, circulation, rate card and facts. www.newsworks.org.uk. Процитовано 1 грудня 2019.