Деконструктивізм

Деконструктиві́зм — напрям в сучасній архітектурі, заснований на застосуванні в будівельній практиці ідей французького філософа Жака Дерріда. Іншим джерелом натхнення деконструктивістів є радянський конструктивізм 1920-х рр. Для деконструктівістських проектів характерні візуальна ускладненість, несподівані зламані форми, підкреслено контрастне вторгнення в міське середовище.

Деконструктивізм
Засновник	Жак Дерріда
Деконструктивізм у Вікісховищі

Сучасність та традиціонізм.

Інтер'єр

Танцюючий дім в Празі

Музей Гугенгайма в Більбао

Як самостійна течія деконструктівізм сформувався в кінці 1980-х рр. (роботи Пітера Айзенмана і Даніеля Лібескінда).

Теоретичною підосновою руху стали міркування Ж. Дерріда про можливість архітектури, яка вступає в конфлікт, «розвінчує» і скасовує саму себе.

Подальший розвиток вони отримали в періодичних виданнях Рема Колгаса.

Маніфестами деконструктівізму вважаються пожежна частина «Вітра» Захи Хадід (1993) і музей Гугенгайма в Більбао Френка Гері (1997).