Деревець Іван Степанович

Деревець Іван Степанович (2 серпня 1928(19280802), Гоголів — † 23 березня 2015, Глеваха) — український вчений, викладач, науковий керівник у сфері дослідження народного і зокрема сільського господарства, колишній директор Всесоюзного інституту відновлення зношених деталей Союзсільгосптехніки, завідувач сектору механізації сільськогосподарського відділу ЦК Компартії Української Республіки у складі Радянського Союзу. Нащадок і родич старих козацько-християнських родів Броварщини, осадників і першопоселенців місцевих сіл після лихоліття Хмельниччини, далекий родич роду Скоропадських (через рід Осьмаків з Гоголева), київського архітектора Василя Осьмака і поета-революціонера Григорія Чупринки.

Життєпис

Народився у містечку Гоголів.

Жителі містечка Гоголева, українські трудові козаки-християни, фото початку 20-го ст. У 2-му ряду 3-й зліва юний Іван Василів син Деревець, рідний дядько Івана Степановича

У 1952 році закінчив Київський сільськогосподарський інститут за спеціальністю «механізація процесів сільськогосподарського виробництва».

Обирався членом Київського обкому, Бориспільського райкому партії, депутатом Київської обласної Ради, протягом 5 років був членом Київського облвиконкому, 18 років — головою Київської обласної Ради науково-технічних товариств, членом декількох науково-технічних і координаційних Рад. Заслужений працівник сільського господарства України, учасник війни, має сім урядових нагород, в тому числі два ордени Трудового Червоного Прапора і орден «Знак Пошани».

Учасник війни, колишній директор МТС, перший секретар райкому, завідувач сектору механізації сільгосп відділу ЦК Компартії України, директор Всесоюзного науково-дослідного інституту Держкомсільгосптехніки СРСР.

Кандидат економічних наук, колишній директор Всесоюзного інституту відновлення зношених деталей Союзсільгосптехніки, ветеран інженерної служби АПК. Він розповів як будучи головою Київського обласного управління МТС і Сільгосппостачу підписував наказ про направлення Момотенка М. П. на роботу в Чорнобильську МТС, а також про подальше зростання Миколи Петровича як фахівця і талановитого організатора виробництва, державного діяча.

Будучи в чині першого секретаря Бориспільського райкому партії у 1960-х рр. неофіційно брав участь у впорядкуванні могили Павла Чубинського, автора славнозвісного гімну людей вільної України — «Ще не вмерла Україна».

У 1990-х роках, використовуючи свої можливості, посприяв відбудові церкви у рідному селі Гоголів.

Сім'я

Був одружений двічі. Від першої дружини, уродженки Гоголева, Ніни Степанівни Деркач (30.12.1928 — 18.08.1983) мав сина Леоніда (05.05.1955 — 20.11.2009).

Праці

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.