Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви»

Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви»
	Меморіальна Сампсоніївська церква ( 1895 року ) на полі Полтавської битви (1709) Меморіальна Сампсоніївська церква ( 1895 року ) на полі Полтавської битви (1709)
	49°34′ пн. ш. 34°34′ сх. д.
Розташування:	Україна, м. Полтава, 36013, вул. Шведська Могила, 32
Площа:	771,5 га
Заснований:	1981
Країна	Україна
	Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» у Вікісховищі

Держа́вний істо́рико-культу́рний запові́дник «По́ле Полта́вської би́тви» — значний культурний науково-методичний центр з вивчення історії України періоду XVII—XVIII століть в контексті європейської історії.

З 1994 року в музеї діє постійна виставка «Козацька держава». Інтерес до діяльності заповідника проявляють засоби масової інформації України, Росії, Швеції та інших держав, науковці, громадськість. Заповідник «Поле Полтавської битви» єдиний в Україні входить до ICOMAM (International Committee for Museums of Arms and Military History) — Міжнародної організації військово-історичних музеїв під егідою ЮНЕСКО, включений до всесвітнього туристичного маршруту.

Створення заповіднику

1909 року з ініціативи викладача історії Полтавського кадетського корпусу Івана Францовича Павловського було відкрито музей на полі Полтавської битви. 1981 року музей історії Полтавської битви і комплекс пам'ятників, пов'язаних з Полтавською битвою 1709 р., — оголошено державним історико-культурним заповідником «Поле Полтавської битви» з охоронною зоною історичного поля загальною площею 771,5 га.

Склад заповідника

Статуя близ входу до будинку музею

З історією Полтавської битви пов'язано ряд пам'ятників:

десять гранітних обелісків на місці колишніх редутів (1939 р.),
шведам від росіян (1909 р.),
шведам від шведів (1909 р.),
на місці переправи російської армії через Ворсклу (1959р,),
пам'ятний знак на місці командного пункту Петра I (1973 р.),
Братська могила загиблих російських воїнів (1894 р.),
Сампсоніївська церква (1852—1856 рр., реконструйована 1895 р.),
Петру I перед будинком музею Історії Полтавської битви (1915 р.),
захисникам фортеці Полтава і коменданту Олексію Келіну (1909 р.),
пам'ятник Слави (1811 р.),
на місці відпочинку Петра I (1849 р.),
Спаська церква (1705 — 1706 рр., реконструйована 1845 р.),
Хрестовоздвиженський монастир (1650 р., де була штаб-квартира Карла XII),
українським загиблим козакам (1994 р.).

Музей історії Полтавської битви

Матеріали, зібрані у фондах музею історії Полтавської битви, давно вийшли за межі не тільки історії Полтавської битви, а й 21-річної Північної війни, у вир якої були втянуті Московією Польща, Данія, Швеція, Україна, Туреччина. В дев'яти експозиційних залах представлені безцінні історичні реліквії: холодна і вогнепальна зброя, медалі, монети, живописні полотна, портрети, ікони, гравюри, бойові прапори, обмундирування, старовинні книги, карти, грамоти та інші історичні документи першої половини XVIII століття.

Джерела та література

Е. М. Піскова. Поле Полтавської битви // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 321. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.