Деінституціалізація

Деінституціалізація або деінституціоналізація — поняття в інституційній теорії, яке описує поступову делегітимізацію загальноприйнятих організаційних структур і практик та їхню втрату статусу безальтернативних. Теорія була запропонована Крістін Олівер в 1992-му році і опублікована в журналі Organization Studies[1]. В ретроспективі стаття розглядається як одна з найбільш вдалих спроб розширити інституційну теорію, запропонувавши пояснення природи і механізмів інституційних змін та трансформацій в інституціоналізованому середовищі[2][3][4][5].

Примітки
  1. Oliver, Christine (1992-10). The Antecedents of Deinstitutionalization. Organization Studies 13 (4). с. 563–588. ISSN 0170-8406. doi:10.1177/017084069201300403. Процитовано 24 лютого 2020.
  2. Greenwood, Royston; Hinings, C. R. (1996-10). Understanding Radical Organizational Change: Bringing Together the Old and the New Institutionalism. Academy of Management Review 21 (4). с. 1022–1054. ISSN 0363-7425. doi:10.5465/amr.1996.9704071862. Процитовано 24 лютого 2020.
  3. Lawrence, Thomas B.; Suddaby, Roy. Institutions and Institutional Work. The SAGE Handbook of Organization Studies. 1 Oliver's Yard,  55 City Road,  London    EC1Y 1SP  United Kingdom: SAGE Publications Ltd. с. 215–254. ISBN 978-0-7619-4996-1.
  4. Greenwood, Royston; Oliver, Christine; Lawrence, Thomas; Meyer, Renate (2017). The SAGE Handbook of Organizational Institutionalism. doi:10.4135/9781526415066. Процитовано 24 лютого 2020.
  5. Aksom, Herman (1 січня 2021). Deinstitutionalization revisited. International Journal of Organizational Analysis. ahead-of-print (ahead-of-print). ISSN 1934-8835. doi:10.1108/IJOA-06-2021-2845. Процитовано 9 листопада 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.