Джанфранко Дзігоні

Народився 25 листопада 1944 року в місті Одерцо. Вихованець юнацьких команд клубів «Патронато Турроні» та «Порденоне».

У дорослому футболі дебютував 1961 року виступами за команду «Ювентус», в якій юний нападник протягом трьох сезонів, взяв участь у чотирьох матчах Серії A.

1964 року для здобуття ігрового досвіду був відданий в оренду до «Дженоа», в якому провів два сезони в статусі гравця основного складу, у тому числі перший з них на рівні найвищого італійського дивізіону.

Повернувшись до «Ювентуса» у 1966 році, почав отримувати регулярну ігрову практику й у туринській команді. Зокрема у першому ж сезоні після повернення, який став для «старої сеньйори» чемпіонським, взяв участь у 23 іграх першості і забив вісім голів.

1970 року на запрошення головного тренера «Роми» Еленіо Еррери приєднався до лав цієї столичної команди, у якій провів два сезони, відзначившись 12-ма голами в 49 матчах чемпіонату.

Згодом протягом 1972—1978 років грав за «Верону», додавши до свого активу 29 голів у 139 іграх за шість сезонів.

Після цього провів два сезони у Серії B за «Брешію», а згодом продовжив виступи на рівні Серії D за команду «Опітерджина».

Завершував ігрову кар'єру в аматорській команді «П'явон», за яку грав до 42-річного віку.

1967 року провів свою єдину офіційну гру у складі національної збірної Італії.

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1987 року, як тренер молодіжної команди клубу «Опітерджина». Згодом працював з молодіжними командами декілької інших нижчолігових італійських клубів.