Джаядева
Джаядева (*जयदेव, прибл. 1200 —дата смерті невідома) — індійський середньовічний поет за часів династії Східних Гангів та Сена.
| Джаядева | |
|---|---|
 Джаядева та Вішну | |
| Народився |
прибл. 1200 Орісса |
| Помер |
невідомо Орісса |
| Діяльність | поет |
| Знання мов | санскрит і орія |
| Magnum opus | Gita Govindad |
| Конфесія | вішнуїзм |
| Батько | Бходжадева |
| Мати | Рамадеві |
| У шлюбі з | Падмаваті |
Життєпис
Походив з відомої брамінської родини. Народився у с. Кендулі Сасан, поблизу храмового міста Пурі (Орісса). Навчався санскриту та танцям у храмі Курмапатака. Згодом сам викладав тут. Водночас йому надавали покровительство магараджи з династії Східних Гангів — Чогангадева та його син Раґхава. наприкінця жив при дворі магараджи Лакшманасени у Бенгалії.
Творчість
Уславився своєю поемою «Гітаговінда» («Пісня пастуху)» на санскриті. Вона формально побудована за зразком традиційної махакав'ї, але фактично і за стилем, і за композицією цей твір нового, незвичайного типу. Кожна глава поеми містить низку розділів, в які включені падавалі (пісні фольклорного походження), що вводяться одним або двома двустишиями. Ці пісні вкладаються в розмову Крішни або його коханої Радхі, або її подруги.
Поема розповідає про те, як Крішна охолов до Радхі і віддався любовним забавам з іншими пастушками. Подруга Радхі дорікає Крішну, розповідає йому про страждання Радхі, і він повертається до своєї істинної любові — радістю возз'єднання Крішни і Радхі завершується поема.
«Гітаговінда» — переважно ліричний твір, релігійне значення йому — до перетворення в канонічний текст вішнуїзма — надано пізніше. У той же час «Гітаговінда» завдяки органічному зв'язку з фольклором переступила рамки традиційної санскритської поетики і може розглядатися як твір бенгальської літератури.
Джерела
- Denise Cush, Catherine Robinson, Michael York (Hrsg.): Encyclopedia of Hinduism. London (u.a.), Routledge 2008