Джезказганський гірничо-металургійний комбінат

Родовище відоме понад 3 тис. років.

До найбільш ранніх форм виробок відносять так звані „мідні ями”, численні скупчення яких зафіксовані за 45 км північніше Жезказгану (з казахської мови „жезказган” – місце, де копали мідь) . Ці виробки представлені неглибокими кар’єрами, або траншеями довжиною 100 – 140 м, шириною 2 – 2,5 м й глибиною – до 3 м. Відкрита розробка окиснених мідних та олов’яних руд (зокрема каситериту) була характерна й для більш пізнього часу, причому кар’єри чудських копалень сягали по осях декількох сотень метрів, часом переходячи в підземні виробки.

Розкриття рудних тіл за підземної розробки проводили здебільшого штольнями, які закладали в ярах чи з бортів заздалегідь вибраних кар’єрів; використовували також вертикальні стовбури. Глибина робочих горизонтів зумовлювалася рівнем ґрунтових вод, який становив від 8 до 28 м. Підтримання гірничих виробок здійснювали за допомогою рудних ціликів, або штучних опор з великих породних блоків. Відкриті роботи вели за допомогою землерийних мотик і кайл. Скельні породи (здебільшого мідисті пісковики, іноді кварцити, сланці) руйнували важкими кам’яними молотами, кирками, а також зубилами й молотками. Археологами виявлені сотні гірничих і збагачувальних знарядь праці давніх гірників казахського степу. Цікавими особливостями копалень було маскування устя штолень і стовбурів та перекриття їх важкими плитами. Згідно з гірничими традиціями Євразійського простору підземні виробки після закінчення експлуатації щільно закладали пустою породою.

Потужність рудних тіл 5…30 м. Кут падіння 11°, глибина до 350 м.

Розробляється за змішаною технологією. Три шахти, два кар’єри.

У 1996 р. на базі Жезказганського гірничо-металургійного комбінату створена компанія «Казахмис» (Kazakhmys).

В 2013 році ЖГМК зупинено для модернізації[1].

• Джезказганський ВТТ

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.