Джованні Спадоліні

Джованні Спадоліні (італ. Giovanni Spadolini; нар. 21 червня 1925(19250621), Флоренція пом. 4 вересня 1994, Рим) — італійський журналіст, історик, політик і державний діяч, очолював кабінет міністрів Італії з 28 червня 1981 по 1 грудня 1982 року.

Джованні Спадоліні
італ. Giovanni Spadolini
44-й Прем'єр-міністр Італії
28 червня 1981  1 грудня 1982 року
Президент: Алессандро Пертіні
Попередник: Арнальдо Форлані
Наступник: Амінторе Фанфані
 
Ім'я при народженні: італ. Giovanni Spadolini
Народження: 21 червня 1925(1925-06-21)[1][2][…]
Флоренція, Королівство Італія[3]
Смерть: 4 серпня 1994(1994-08-04)[1][2][…] (69 років)
Рим, Італія[3]
Поховання:
Cimitero delle Porte Santed : 
Країна: Італія і Королівство Італія
Релігія: католицтво
Освіта: Флорентійський університет
Партія: Республіканська партія (Італіія)d
Нагороди:

Ischia International Journalism Awardd (1989)

honorary doctor of the University of Madrid Complutensed (1993)

honorary doctor of the Peking Universityd (1994)

honorary doctor of the University of Madrid Complutensed (1993)

 Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

До 1949 включно, Джованні Спадоліні вивчав право на юридичному факультеті Флорентійського університету, а вже у віці 25 років став у цьому-ж навчальному закладі професором сучасної історії. Написав кілька книг історико-політичної тематики, де в основному були дослідження періоду Рісорджименто.

З 1955 по 1968 Джованні Спадоліні займав пост головного редактора регіональної італійської газети «il Resto del Carlino» у місті Болоньї. У 1968 році переїхав до Мілана до 1972 року пропрацював в національному виданні «Corriere della Sera».

У 1972, 1976 і 1979 обирався до Сенату Італії від Республіканської партії.

З 1974 по 1976 був членом кабінету міністрів, де виконував функції міністра навколишнього середовища та культурної спадщини. У 1979 знову повернувся в уряд як міністр народної освіти. Після смерті голови Республіканської партії Уго Ла Мальфа, в вересні 1979 року Спадоліні став його наступником і очолював республіканців по 1988 рік.

28 червня 1981 сформував і очолив кабінет міністрів, який проіснував по 1 грудня 1982 року.

Після відставки Спадоліні був обраний довічним сенатором. Він не залишив політику і брав активну участь у житті держави аж до самої загибелі 4 вересня 1994. Міністр оборони Італії (19831987).

З липня 1987 по квітень 1994 він був президентом Сенату Італії.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.