Джон Гаранд
Джон Гаранд (англ. Jean Cantius Garand; 1 січня 1888, Сен-Ремі — 16 лютого 1974, Спрингфілд) — канадсько-американський конструктор вогнепальної зброї? який створив самозарядну гвинтівку M1 Garand, яку широко використовували у армії США та Корпусі морської піхоти США під час Другої світової та Корейської воєн.
Джон Гаранд | |
---|---|
John (Jean) Cantius Garand | |
| |
Народився |
1 січня 1888 Сен-Ремі, Квебек, Канада |
Помер |
16 лютого 1974 (86 років) Спрингфілд, Массачусетс |
Поховання | Гілкерст-парк, Спрингфілд |
Країна |
Канада США |
Національність | американець канадського походження |
Діяльність | конструктор зброї |
Відомий завдяки | Перша успішна самозарядна гвинтівка прийнята на військову службу |
Роки активності | з 1917 |
Посада | Конструктор, Інженер |
Термін | 1917—1953 |
Нагороди |
Нагорода за похвальні цивільні заслуги (1941) Медаль за заслуги (1944) |
Ранні роки
Гаранд народився на фермі поблизу Сен—Ремі, Квебек.[1] Його батько переїхав до Джеветт—сіті, Коннектикут, з дітьми після смерті їхньої матері у 1899 році. Діти були зайняті на текстильній фабриці, де Джон зміг вивчити англійську під час прибирання підлоги. Джон зацікавився зброєю і навчився стріляти після роботи у тирі.[2] Під час роботи на текстильній фабриці Джон отримав знання механіка і був найнятий компанією з виробництва інструменту Браун та Шарп у 1909 році, яка знаходилася у Провіденсі, Род-Айленд. Пізніше, у 1916 році, він знайшов роботу в нью-йоркській компанії з виготовлення інструментів і продовжив навчатися стрільбі у тирі на Бродвеї.[3]
Розробка зброї
Любов Гаранда до техніки та стрільбі поєдналися у його хобі — виготовлення зброї, яким він почав займатися професійно у 1917 році. У цьому році армія США оголосила конкурс на створення конструкції легкого кулемета і саме конструкція Гаранда була обрана Військовим міністерством США. Гаранд отримав посаду в Бюро стандартів США у Вашингтоні, округ Колумбія. Його робота полягала у вдосконаленні зброї. Перша модель була побудована лише у 1919 році, занадто пізно для використання у Першій світовій війні, але уряд залишив Гаранда на посаді інженера у Спрингфілдському арсеналі, де він працював з 4 листопада 1919 року до виходу на пенсію у 1953 році.[4]
У Спрингфілді, Массачусетс, Гаранд отримав завдання на створення основи для самозарядної гвинтівки та карабіну, які за допомогою відведення газів могли екстрактувати гільзу і досилати новий набій. Розробка ефективної, надійної та простої у розробці гвинтівки з урахування всіх зауважень армії США розтягнулася на 15 років.[5][6] В результаті Semiautomatic, Caliber .30, M1 Rifle (англ. самозарядна гвинтівка калібру .30 М1) була запатентована Гарандом у 1932 році,[7] і прийнята на службу армією США 9 січня 1936 року, а масове виробництво було розпочато у 1940 році. Вона замінила гвинтівку M1903 Springfield і стала основою зброєю піхоти під назвою гвинтівка Гаранда.[8] За часів Другої світової війни було випущено більше чотирьох мільйонів гвинтівок M1.[5] гвинтівки Гаранда довели свою ефективність і надійність та отримали високу оцінку від генерала Макартура.[9] Генерал Паттон писав, «На мій погляд, M1 Garand найвизначніший засіб ведення війни з усіх коли-небудь створених.»[10]
Наприкінці 1940-х — початку 1950-х, Гаранд розробив і побудував прототип гвинтівки за схемою булпап. Вона використовувала той самий набій, що й M1, але магазин, автоматика та форма були повністю іншими.[11] Вона мала перемикач вогню, а темп стрільби був приблизно 600 пострілів за хвилину.[12] Після виходу Гаранда на пенсію у 1953 роботи над другою версією гвинтівки T31 було припинено. Проект було закрито, а гвинтівку направлено до музею Спрингфілдського арсеналу у 1961 році.
Гаранд не отримав жодного роялті за свою M1, не зважаючи на випущену їх кількість — більше шести з половиною мільйонів починаючи з 20 січня 1936 року. Усі права на цей винахід належали уряду США[4][13][14]. До Конгресу було направлено біль про преміювання Гаранда у сумі $100,000, але його не було прийнято. Гаранд залишався на посаді консультанта у Спрингфілдському арсеналі до відставки у 1953 році і помер у Спрингфілді, Массачусетс у 1974 році. Його поховано на цвинтарі Гілкерст-парк у Спрингфілді.
Родина
Гаранд одружився на француженці канадського походження вдові Неллі Брюс Шепард (3 серпня 1900 — 25 лютого 1986) 6 вересня 1930 року в Олбані, Нью-Йорк. Вона мала двох доньок від попереднього шлюбу і народила йому сина та доньку.[15][16][17][18]
Визнання
За свою працю у Спрингфілдському арсеналі, Гаранд отримав Нагороду за похвальні цивільні заслуги у 1941 році, медаль Олександра Л. Голлі (англ. Alexander L. Holley Medal) від Американського товариства інженерів-механіків та першу Медаль за заслуги (разом з Альбертом Хойтом Тейлором) 28 березня 1944 року.[19] У 1973 році Гаранда було введено до Зали Слави Корпусу Артилерії армії США за створення гвинтівки M1 або The Garand.[20] Запис у залі слави підтверджує винахідницьких геній і інженерні навички Гаранда:
Завдяки його інтуїтивному і інстинктивному винахідницькому генію, солдат США мав перевагу у військовій потужності під час Другої світової війни. Його чудове знання механіки і правильні рішення привели до створення численних інструментів, пристосувань і датчиків, які були необхідні для виробництва "Garand Rifle." Чудові інженерні знання у галузі зброї, зробили неоціненний внесок в історію Другої світової війни.[21] |
Вимова імені
Над вимовою прізвища Garand постійно точаться суперечки, його вимовляють /ɡəˈrænd/ або /ˈɡærənd/. Нащадки Джона Гаранда і його близький друг генерал Джуліан Хетчер загалом погоджуються на останній вимові, тому що вона римується з errand (укр. доручення).[22]
Примітки
- Загальним предком всіх Гарандів у Північній Америці є П'єр Гаранд (~1643 — 1700) з Руану, Франція.
- Hoffman, Jon T. A History of Innovation: U.S. Army Adaptation in War and Peace.
- McCarten, John (1943).
- Genius of Springfield, Springfield Armory National Historic Site, NPS
- Bruce N. Canfield.
- Hindsight: A Critique Of The M1 Garand, December 14, 2014.
- U.S. Patent #1892141
- He Invented the World's Deadliest Rifle, Popular Science, December 1940, p. 68.
- The Garand Rifle, Chicago Tribune, February 26, 1942.
- Rose, Alexander.
- Garand T31 aka Bullpup .30
- Springfield Armory Museum: U.S. RIFLE GARAND T31 «BULLPUP» .30 (T65E1) SN# 1
- Garand Gave Rifle to U.S., The New York Times, March 4, 1942.
- See court case about Garand's M1 rights assignment to U.S.: Burke v.
- 1930 US Census, 7 April 1930, Springfield, MA, Sheet 5B, line 98
- 1940 US Census, 16 April 1940, Springfield, MA, Sheet 13B, line 72
- Wedding announcement, The Springfield Republican, 5 October 1930, p. 6.
- John C. Garand obituary, The Springfield Republican, 17 February 1974, p. 62.
- Scientific Notes and News. Science 99 (2571) (American Association for the Advancement of Science). April 7, 1944. с. 276. doi:10.1126/science.99.2571.276. Процитовано November 6, 2011.
- The U.S. Army Ordnance Corps Hall of Fame
- Mr. John C. Garand, The U.S. Army Ordnance Corps Hall of Fame
- Keefe, Mark A., IV «Garand Pronunciation», American Rifleman, July 2012, p. 36
Література
- He Invented the World's Deadliest Rifle, Popular Science, December 1940.
- Thomas A. Bruscino Jr. Chapter 1. M1 Garand Rifle. In: Jon T. Hoffman, (Ed.). A history of innovation: U.S. Army adaptation in war and peace. Center of Military History, United States Army, Washington, D.C., 2009, pp. 5-14.
Посилання
- Джон Гаранд на сайті Find a Grave (англ.)
- Springfield Armory Museum