Джордж Паппас

Джордж Паппас, справжнє повне ім'я Георгіос Сотірос Паппас (грец. Γεώργιος Σωτήρος Παππάς, 1942) — американський філософ і історик філософії грецького походження, професор філософії в університеті Огайо. Спеціаліст з теорії пізнання, історії філософії Нового часу, філософії релігії та метафізики.

Джордж Паппас
Народився 1942[1][2][…]
Країна  США
Діяльність філософ
Знання мов англійська[3]
Заклад Університет штату Огайо
Сайт people.cohums.ohio-state.edu/pappas1/

Дослідження філософії Джорджа Берклі

Джордж Паппас відомий як один з провідних берклієзнавців. Його есе «Берклі і скептицизм» удостоєне міжнародної премії International Berkeley Essay Prize Competition 1993 року[4].

Крім того Джордж Паппас - постійний учасник Міжнародних конференцій з філософії Джорджа Берклі[5]. У своїй доповіді[6] на конференції, присвяченій святкуванню 300-річчя з дня народження Берклі, Паппас висунув новий підхід до проблеми співвідношення антиабстракціонізму й імматеріалізму Берклі. Згідно з Паппасом, дві тези Берклі: заперечення абстрактних ідей і ототожнення існування чуттєвих об'єктів з їх сприйняттям - випливають одне на інше. Така оригінальна інтерпретація текстів Берклі поклала початок дискусіям[7][8].

Коли наприкінці 1980-х років видавнича компанія Garland випустила 15-томне зібрання головних робіт з філософії Берклі, стаття Паппас «Абстрактні ідеї і теза esse est percipi» включена в 3-й том [9] і тим самим була визнана важливим внеском у берклієзнавство. Своє трактування принципу esse est percipi[10] Паппас розвиває[11] на противагу так званої «теорії притаманності» [inherence account, inherence interpretation of Berkeley], яку розробив Е. Аллер[12][13].

Виникнувши на початку 1960-х років, «теорія притаманності» знайшла численних прихильників і оформилася як одна з найвпливовіших течій у сучасному берклієзнавстві. У статті Паппаса «Ідеї, духи і Берклі»[14] виявлені деякі розбіжності між свідченнями першоджерела і підходом Аллер до реконструкції ідеалізму Берклі. Започаткований Паппасом критичний розгляд «теорії притаманності» отримав високу оцінку колег.

Під впливом проникливих зауважень Паппаса Е. Аллер був змушений переглянути та удосконалити свою концепцію[15]. Навіть ті, хто розділяє трактування Аллера ідеалізму Берклі, визнають зазначену статтю Паппаса «чудовим критичним розбором теорії притаманності» [16].

2000 року професор Джордж Паппас опублікував монографію "Berkeley’s Thought", частину якої склали перероблені версії його раніше опублікованих статей. Якщо роботи А.Люса і Дж. Ворнока вже застаріли, то книгу Паппаса часто включають в списки рекомендованої літератури з філософії Джорджа Берклі[17]. Після того, як відновилося видання Berkeley Studies, професор Джордж Паппас почав брати участь у роботі редколегії щорічника[18].

Вибрані праці
  • Pappas G. Berkeley and scepticism // Philosophy a. phenomenological research. — 1999. — Vol. 59, N 1. — P. 133—149.
  • Pappas, George S. Berkeley’s Thought. — Ithaca and London: Cornell University Press, 2000. — 261 p. — ISBN 0-8014-3700-8

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Catalogue of the Library of the Pontifical University of Saint Thomas Aquinas
  3. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  4. Berkeley Prize Winners
  5. International Berkeley Conferences. Архів оригіналу за 18 травня 2016. Процитовано 18 січня 2011.
  6. Pappas G.S. Abstract ideas and the 'esse is percipi' thesis // George Berkeley: Essays and replies / Ed. by Berman D. — Dublin: Irish Academic Press, 1985. ISBN 0-7165-2395-7 (Материалы конференции, проведенной 1985 г. в Дублине.) — Pp. 47-62.
  7. Stroll, Avrum. «Two lines of argumentation in Berkeley’s Principles: a reply to George S. Pappas» // George Berkeley: Essays and replies / Ed. by Berman D. — Dublin: Irish Academic Press, 1985. — Pp. 139—145.
  8. McKim, Robert. «Abstraction and Immaterialism: Recent Interpretations» // Berkeley Newsletter 15 (1997—1998): 1-13.
  9. Berkeley on abstraction and abstract ideas / Ed. by Doney W. — N.Y.; L.: Garland, 1989. — XVII, 434 p. — (Philosophy of George Berkeley; 3; A Garland series)
  10. «Існувати - значить бути сприйнятим» (лат.) Одне з основоположень онтології Берклі.
  11. Pappas, G.S. Berkeley’s thought. — Ithaca (N.Y.); L.: Cornell univ. press, 2000. — XII, 261 p. Bibliogr.: p.255-258. Ind.: p.257-261. (См. главу 5 «Принцип esse есть percipi».)
  12. Allaire, Edwin B. . — Theoria, 1963. — Т. XXIX, № 3. — С. 229-44.
  13. Детальніше про «теорію притаманності» у берклієзнавстві:
  14. Pappas, G.S. Ideas, minds, and Berkeley Архівовано 6 березня 2012 у Wayback Machine. // Amer. philos. quart. — Pittsburgh, 1980. — Vol. 17, Number 3. — p. 181—194.
  15. Edwin B. Allaire. «Berkeley’s Idealism Revisited.» // Berkeley: critical and interpretive essays / Turbayne C. M., ed. — Manchester: Manchester univ. press, 1982. — Pp. 197—206.
  16. Hausman A. Op. cit., p. 422 (виноска 2).
  17. Наприклад:
  18. Berkeley Studies: Editorial Staff. Hampden–Sydney College. Архів оригіналу за 10 листопада 2010. Процитовано 16 січня 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.