Джулфалакян Левон Арсенович

Левон Джулфалакян (вірм. Լևոն Ջուլֆալաքյան; нар. 5 квітня 1964(19640405), Ленінакан (нині Ґюмрі), Вірменська РСР) радянський борець греко-римського стилю вірменського походження, чемпіон та бронзовий призер чемпіонатів світу, чемпіон Європи, переможець Кубку світу, чемпіон Олімпійських ігор. Заслужений майстер спорту СРСР з греко-римської боротьби (1988).

Левон Джулфалакян
Джулфалакян Левон Арсенович
Вірменська поштова марка 2012 року, присвячена Левону Джулфалакяну
Вірменська поштова марка 2012 року, присвячена Левону Джулфалакяну
Загальна інформація
Національність вірменин
Громадянство  Вірменія
Місце проживання Ґюмрі
Народження 5 квітня 1964(1964-04-05) (57 років)
Ленінакан (нині Ґюмрі), Вірменська РСР, СРСР
Зріст 161 см
Вага 72 кг
Alma mater Shirak State Universityd
Спорт
Країна  СРСР
Вид спорту боротьба
Дисципліна греко-римська боротьба
Спортивне звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Клуб Спортивний клуб армії, Ленінакан
Нац. збірна  СРСР
Тренери Арам Саркісян
Участь і здобутки
Тренує збірна Вірменії з боротьби
Арсен Джуфалакян
Нагороди
Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
Спортивні медалі
Представник  СРСР
Олімпійські ігри
Золото Сеул 1988 Греко-римська боротьба, 68 кг
Чемпіонати світу з боротьби
Золото Будапешт 1986 Греко-римська боротьба, 68 кг
Бронза Мартіні 1989 Греко-римська боротьба, 68 кг
Золото Пірей 1986 Греко-римська боротьба, 68 кг
Кубки світу з боротьби
Золото Лейпциг 1985 Греко-римська боротьба, 68 кг

Біографія

Народився в спортивній сім'ї. Батьки були гімнастами і тому відвели свого сина на заняття з гімнастики. Він виділявся своєю гнучкістю, даними, і тренери бачили в ньому перспективного гімнаста. Боротьбою почав займатися з 1977 року. Тренер Ґюмрійської спортивної школи Арам Саркісян запримітив обдарованого юнака і запропонував йому відвідувати секцію з боротьби. Наступного дня Левон пішов вже не на гімнастику, а на тренування з боротьби. Першим успіхом Джулфалакяна було 1-е місце в юнацькій першості СРСР, потім, у 1984 році, він став чемпіоном СРСР серед молоді. Після цих успіхів він був включений до дорослої збірної СРСР.

Левон Джулфалакян мав дуже коротку борцівську кар'єру, але йому все-таки вдалося виграти всі найважливіші змагання: Олімпійські ігри, світовий і європейський чемпіонати та Кубок світу.

Виступав за Спортивний клуб армії, Ленінакан. Чемпіон СРСР 1983, 1984, 1987, 1988 рр.

У 1985 році закінчив Ґюмрійський педагогічний інститут імені М. Налбандяна.

У 1999 був призначений головним тренером збірної Вірменії з боротьби. З 1999 року — Президент Союзу вірменських олімпійців. У 2002 році перший віце-голова Федерації Вірменії з боротьби. З 2003 року — член виконавчого комітету Національного олімпійського комітету Вірменії.

Тренує свого сина Арсена Джуфалакяна[1] — чемпіона Європи і світу, срібного призера літніх Олімпійських ігор 2012 року.[2], найкращого спортсмена Вірменії 2012 року.[3]

Державні нагороди

Нагороджений орденами Дружби народів, «Знак Пошани», медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня.

Спортивні результати

Виступи на Олімпіадах

ЗмаганняЗбірнаВагова категоріяМісце
Літні Олімпійські ігри 1988 СРСР68 кг Золото

Виступи на Чемпіонатах світу

ЗмаганняЗбірнаВагова категоріяМісце
Чемпіонат світу з боротьби 1986 СРСР68 кг Золото
Чемпіонат світу з боротьби 1989 СРСР68 кг Бронза

Виступи на Чемпіонатах Європи

ЗмаганняЗбірнаВагова категоріяМісце
Чемпіонат Європи з боротьби 1986 СРСР68 кг Золото

Виступи на Кубках світу

ЗмаганняЗбірнаВагова категоріяМісце
Кубок світу з боротьби 1985 СРСР68 кг Золото

Виступи на інших змаганнях

ЗмаганняЗбірнаВагова категоріяМісце
Золотий Гран-прі з боротьби 1987 СРСР68 кг Срібло
Гран-прі Німеччини з боротьби 1987 СРСР68 кг Срібло
Гран-прі FILA 1987 СРСР68 кг5

Примітки

  1. Левон Джулфалакян: «Арсен показал на ковре, что он сильнейший». Новости Армении-NEWS.am. 06.08.2012. Процитовано 26.02.2018. (рос.)
  2. Статистика виступів на міжнародних змаганнях. Institut für Angewandte Trainingswissenschaft (укр. Інститут прикладних навчальних наук). (англ.)
  3. «Лауреаты спортивной Армении 2012 года» // Газета «Ноев ковчег», № 2 (208) Февраль (1-15) 2013 года. (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.