Джульєтта і духи

«Джульєтта і духи» (італ. Giulietta Degli Spiriti) — кінофільм режисера Федеріко Фелліні. Знятий у 1965 році на кіностудії Rizzoli Film. Перший кольоровий фільм Федеріко Фелліні.

Джульєтта і духи
Giulietta Degli Spiriti
Жанр драма
Режисер Федеріко Фелліні
Продюсер Анджело Ріццолі
Сценарист Федеріко Фелліні
Тулліо Пінеллі
Енніо Флайано
Брунелло Ронді
У головних
ролях
Джульєтта Мазіна
Оператор Джанні Ді Венанцо
Композитор Ніно Рота
Монтаж Руджеро Мастроянні
Художники
Кінокомпанія Rizzoli Film, Francoriz Production
Дистриб'ютор MOKÉPd і Netflix
Тривалість 148 хв.
Мова італійська, французька
Країна  Італія
 Франція
Рік 1965
Дата виходу 22 жовтня 1965 (Франція)
23 жовтня 1965 (Італія)
IMDb ID 0059229
Рейтинг IMDb:
 Джульєтта і духи у Вікісховищі
Додаткові характеристики
Формат плівки 35 мм
Співвідношення 1,85 : 1
Колір кольоровий (Technicolor)
Звук моно

Проблематика

Фільм «Джульєтта і духи» (1965) був задуманий для Джульєтти Мазіни і про Джульєтту Мазіну. Фелліні виношував його дуже довго, ще з часів «Дороги». Це фільм про свободу особистості, про звільнення жінки від деспотизму чоловіки. «Намір фільму в цьому відношенні полягає в тому, щоб повернути жінці її справжню незалежність, її безперечне і невід'ємне гідність. Вільний чоловік не може відмовляти в цьому вільній жінці. Жінка не повинна бути ні мадонною, ні знаряддям насолоди, і ще менше — служницею», — говорив сам Федеріко Фелліні про своїю стрічку. Виконавиця головної ролі Мазіна зіграла тонко, переконливо, майстерно, проте фільм не викликав особливого захоплення ні у критиків, ні у глядача. А самому Фелліні приніс чимало клопоту: податкові органи звинуватили його у фінансових порушеннях. Суд постановив, що він повинен доплатити в касу держави 200000 доларів. Незважаючи на те, що вирок був явно несправедливим, Федеріко йому підкорився і разом з Джульєттою перебрався з шикарних апартаментів у скромну квартирку.

Сюжет

У центрі уваги фільму невдале сімейне життя головної героїні. Джульєтта і її чоловік Джорджо зовсім різні й чужі люди. Залишаючись нещасною, вона все-таки намагається догодити своєму чоловікові, але він не зауважує ні її саму, ні її страждання. До того ж вона довідується, що в чоловіка з'явилася коханка. Протягом усього фільму Джульєтта бореться із внутрішніми заборонами, комплексами й суспільними устоями.

Протягом усього фільму підкреслено яскраві, «вилизані», вичищені, дизайнерськи бездоганні інтер'єри приміщень, обстановка пляжу й саду — все це контрастує з лютим сум'яттям у душі жінки, що зовні виявляє, проте, радісний, чудовий спокій. Основна напруга фабули — протиставлення суспільних вимог і очікувань, пропонованих героїні — і, у цілому, жінці — і морально-етичного вибору, який вона робить. Духи, до яких звертається подумки Джульєтта — це суть її духовний стрижень, який вона відчула в дитинстві — і якому вона залишається вірною, всупереч зрадництву чоловіка, холодній байдужності матері й сестер, спокусам, що самовіддано любила її — дід, який утік із циркачкою. Сцени, що алегорично ілюструють, виволікають на світло похіть і порок.

У ролях

  • Джульєтта Мазіна — Джульєтта
  • Маріо Пізу — Джорджо
  • Сандра Міло — Сузі / Ірис / Фанні
  • Валентина Кортезе — Валентина
  • Луїза Делла Ноче — Адель
  • Сільва Кошина — Сільва
  • Катерина Боратто — мати Джульєтти
  • Хосе Луїс де Віллалонга — друг Джорджо
  • Фрідріх фон Ледебур — медіум
  • Альба Кансельері — Джульєтта в дитинстві
  • Лу Гілберт — дідусь
  • Валеска Герт — Пійма
  • Мілена Вукотіч — Єлизавета, покоївка

Нагороди

  • Фільм отримав премію «Золотий глобус» за найкращий зарубіжний фільм.
  • Премію Нью-Йоркського товариства кінокритиків як найкращий зарубіжний фільм.
  • Три премії «Срібна стрічка» італійського Синдикату кіножурналістів: найкращій актрисі другого плану, найкращому операторові та найкращому художнику-постановнику.
  • Також фільм номінувався на «Оскар» у номінаціях найкращий художник по костюмах і найкращий художник-постановник, а нагород у цих номінаціях не отримав.

Література

  • Долгов К. К., Долгов К. М. Ф. Феллини, И.Бергман: Фильмы. Философия творчества. — М.: Искусство, 1995, с.55. ISBN 5-210-02419-9

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.