Дзядик Владислав Кирилович

Дзя́дик Владисла́в Кири́лович (нар. 18 лютого 1919(19190218), Сахновщина 26 жовтня 1998, Київ) — видатний[2][3][4][5] український математик, доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент АН УРСР (з 26 грудня 1969 року). Заслужений діяч науки Української РСР (1990). Лауреат премії НАН України імені М. М. Крилова (1991). Соросівський професор (1995—1998).

Дзядик Владислав Кирилович
Народився 18 лютого 1919(1919-02-18)
Сахновщина, Костянтиноградський повіт, Полтавська губернія, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер 26 жовтня 1998(1998-10-26) (79 років)
Київ, Україна
Поховання Берковецьке кладовище
Місце проживання Луцьк, Київ
Країна  СРСР,  Україна
Діяльність математик
Alma mater ДНУ ім. О. Гончара
Галузь математика
Заклад Інститут математики НАН України, НАН України, КНУ імені Тараса Шевченка і Волинський національний університет імені Лесі Українки
Звання професор, член-кореспондент АН УРСР
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Нікольський Сергій Михайлович
Аспіранти, докторанти Степанець Олександр Іванович, Білий Володимир Івановичd[1], Igor Aleksandrovich Shevchukd[1], Yurii Konstantinovich Pidlipenkod[1], Victor Georgievich Grishind[1], Roman Nikolaevich Koval'chukd[1], Vasilii Petrovich Burlachenkod[1], Danilo Mikhailovich Galand[1], Rudolf Valentinovich Polyakovd[1], Vsevolod Vasilievich Krochukd[1], Колесник Лідія Іванівнаd[1], Petr Erofeevich Antonyukd[1], Vitaly Alekseevich Borodind[1], Філозоф Леонтій Івановичd[1], Valentin Ivanovich Bilenkod[1], Anatoly Vladimirovich Bushmanskyd[1], Evgeny Konstantinovich Krutigolovad[1], Припік Олександр Сергійовичd[1], Vladimir Vitalievich Kovtunetsd[1], Островецький Леонід Андрійовичd[1], Азізов Музафарd[1], Svetlana Fedorovna Karpenkod[1], Andrei Gennadievich Kravchukd[1], Іващук Яків Григоровичd[1], Georgiy Serapionovich Smirnovd[1] і Голуб Анатолій Петровичd[1]
Членство НАН України
Відомий завдяки: проблема Фавара, методи Дзядика (а-метод, АІ-метод), перетворення Дзядика
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України
Лауреат премії НАН України імені М. М. Крилова
Особ. сторінка В. К. Дзядик. Меморіальна сторінка

Роботи у Вікіджерелах

Біографія

У 1937—1941 роках навчався на романо-германському факультеті Київського державного університету.

У 1941 році потрапив у оточення, пішки прийшов додому. 1943 року вдруге потрапив у оточення, тільки дивом залишився живим. У 1943—1945 роках був на примусових роботах у місті Бранденбург, Німеччина.

Після війни у 1945—1946 роках вчителював у селі Волоська Балаклія Харківської області.

Пізніше, у 1946—1951 роках навчався на механіко-математичному факультеті Дніпропетровського державного університету.

Дніпропетровськ, 1950

По закінченні університету у 1951—1953 роках він був вчителем у селі Затурці, смт Луків[6] та смт Цумань Волинської області.

Протягом 1953—1960 років працював у Луцькому педагогічному інституті імені Лесі Українки.

У 1960 році Владислав Дзядик успішно захистив докторську дисертацію у МІАН СРСР імені Стєклова.

У 1960—1998 роках він працював у Інституті математики АН УРСР. У 1963 році створив відділ теорії функцій Інституту математики АН УРСР, яким керував до 1990 року. З 1990 року працював радником при дирекції Інституту математики АН УРСР.

Одночасно, у 1962—1968 роках він також був завідувачем кафедри математичного аналізу Київського державного університету імені Тараса Шевченка, а з 1967 року став професором Київського університету імені Тараса Шевченка.

Творчий доробок

Студентом у 1951 розв'язав[7] проблему Фавара[8]. Пізніше він також знайшов[9] точну оцінку[10] найкращого наближення на класі періодичних функцій  :

  де  

Константи , визначені при , відрізняються від констант Фавара , які визначені при цілих невід'ємних


Тридцять років життя присвятив розбудові апроксимаційної теорії диференціальних та інтегральних рівнянь.

У 1951—1968 працював переважно у галузі теорії функцій[10][11], зокрема, знайшов вирішення відомої проблеми Фавара[12].

У 1968—1998 роках розбудував фундаментальні засади апроксимаційної теорії диференціальних та інтегральних рівнянь, зокрема, розробив методи Дзядика (а-метод, АІ-метод), перетворення Дзядика.[13][14]

Під керівництвом Владислава Дзядика захистились 7 докторів наук, 45 кандидатів наук (з них 8 майбутніх докторів).[15]

Монографії

  • Дзядык В. К. Введение в теорию равномерного приближения функций полиномами. — М. : Наука, 1977. — 512 с. (рос.)
  • Дзядык В. К. Аппроксимационные методы решения дифференциальных и интегральных уравнений / Ин-т математики АН УССР. — К. : Наукова думка, 1988. — 304 с. (рос.)
  • Дзядик В. К. Математичний аналіз. Том 1 . — К. : Вища школа, 1995. — 495 с.
  • Dzyadyk V. K. Approximation Methods for Solutions of Differential and Integral Equations. — VSP, Utrecht-Tokyo, 1995. — 325 p.  — ISBN 90-6764-194-4. (англ.)
  • Andrievskii V. V., Belyi V. I., Dzjadyk V. K. Conformal invariants in constructive theory of functions of complex variable. Translated from the Russian by D. N. Kravchuk. Advanced Series in Mathematical Science and Engineering, 1. World Federation Publishers Company, Atlanta, GA, 1995. x+199 pp.  — ISBN 1-885978-04-9. (англ.)
  • Андриевский В. В., Белый В. И., Дзядык В. К. Конформные инварианты в конструктивной теории функций комплексного переменного. Нац. акад. наук Украины, Ин-т приклад. математики и механики — Киев: Наукова думка, 1998. — 223 с.  — ISBN 5-12-004258-9. (рос.)
  • Dzyadyk Vladislav K., Shevchuk Igor A. Theory of Uniform Approximation of Functions by Polynomials. — Walter de Gruyter, 2008. — 480 p. (англ.)

Родина

Батько — Дзядик Кирило Павлович (1895, Сокаль, Галичина, Австро-Угорщина (нині Львівська область, Україна) 1941, ГУЛАГ (за іншими джерелами 1937, Сахновщина), якого було 1937 року арештовано та репресовано. У 1988 році Владислав Дзядик присвятив свою монографію «Аппроксимационные методы решения дифференциальных и интегральных уравнений» пам'яті батька.[16]

Мати — Дзядик (Кацай) Феодосія Трохимівна (22 травня 1899, Сахновщина, Харківська область — 7 квітня 1983, Київ)

Дружина (з 1943 по 1965) — Дзядик (Гримайло) Софія Іванівна (30 жовтня 1925, Межиріч, Лебединський район, Сумська область — 10 жовтня 2005, Київ)

Дружина (з 1967 по 1998) — Дзядик (Борисова) Світлана Юріївна (нар. 19 серпня 1936, Донецьк)

Діти: Юрій (1946, Сахновщина), Надія (1957, Луцьк), Тетяна (1974, Київ)

Наукова школа

Конференція, присвячена 70-річчю В. К. Дзядика

  • Всесоюзна школа «Теория приближения функций», Луцьк, 31 серпня — 8 вересня 1989 року Голова оргкомітету академік АН СРСР С. М. Нікольський. У роботі школи взяли участь 143 учених з десяти союзних республік, серед яких 28 докторів наук, у тому числі шість членів-кореспондентів АН, 95 — кандидатів наук.

Конференції, присвячені пам'яті В. К. Дзядика

Примітки

  1. Математична генеалогія — 1997.
  2. 1989 — К 70-летию со дня рождения члена-корреспондента АН УССР В. К. Дзядыка // Укр. мат. журн. — 1989. 41, № 4. — C.435.
  3. 1994 — Владислав Кирилович Дзядик, член-кореспондент НАН України (до 75-річчя з дня народження) // Укр. мат. журн. — 1994. 46, № 4. — С.315.
  4. 1998 — Владислав Кирилович Дзядик (1919—1998) // Укр. мат. журн. — 1998. 50, № 12. — С. 1721
  5. 1999 — Владислав Кирилович Дзядик (до 80-річчя з дня народження) // Укр. мат. журн. — 1999. 51, № 5. — С.581-582.
  6. Не у селі Луків, а у смт Луків, на той час Луківського району, див. довідку.
  7. В. К. Дзядык. О наилучшем приближении в среднем периодических функций с особенностями. ДАН СССР, 77:6 (1951), 949—952
  8. Favard problem
  9. В. К. Дзядык. О наилучшем приближении на классе периодических функций, имеющих ограниченную s-ю производную (0<s<1). ИАН СССР, сер. мат., 17 (1953), 135—162
  10. С. Б. Стечкин и теория приближений
  11. До 1960 року В. К. Дзядик, за словами С. Б. Стєчкіна, опонента докторської дисертації, розв'язав найскладніші на той час проблеми теорії функцій
  12. Проблема Фавара
  13. Биленко В. И., Коновалов В. Н., Луковский И. А., Лучка А. Ю., Пухов Г. Е., Ронто Н. И. Аппроксимационные методы Дзядыка решения дифференциальных и интегральных уравнений // Укр.мат.журн. — 1989. 41, N4. — С.454-465
  14. В. К. Дзядик. Коротка біографічна інформація // В. К. Дзядик (1919—1998) Меморіальна сторінка
  15. Учні В. К. Дзядика // В. К. Дзядик (1919—1998) Меморіальна сторінка
  16. Дзядык В. К. Аппроксимационные методы решения дифференциальных и интегральных уравнений / Ин-т математики АН УССР. — К. : Наукова думка, 1988. — 304 с. (рос.) Присвята на стор. 3: Светлой памяти моего отца Кирилла Павловича посвящается
  17. FM2019

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.