Династія Гуптів

Династія Гу́птів — династія, що правила в Північній Індії в 4-6 столітті імперією Гуптів із столицею в Паталіпутрі, Походження династії Гуптів викликає ряд суперечок. Проте, загальноприйнято вважати, що засновником династії став Гупта (Шрі-Гупта — «вельмишановний Гупта»), який вийшов з дрібних князів Магадхи.[1]

Імперія Гуптів

Розвиток династії
Монета Чандрагупти II з ім'ям царя

При ЧандрагуптіІ, внукові Шрі-Гупти, що правив в 320 — близько 340 рр. і прийняв імператорський титул, почалося утворення держави Гуптів. Самудрагупта і Чандрагупта ІІ Вікрамадітья (правив близько 380–414 рр.) підкорили всю Північну Індію, крім Кашміру, Західного Пенджабу і Раджпутани. Самудрагупта здійснив також військовий похід в Декан і Південну Індію. Скандагупта (5 століття) вів важку боротьбу з племенами Пушьямітри в Західній Індії та з ефталітами на північно-західному кордоні держави.[1]

При Будхагупті почався розпад імперії Гуптів. Від неї відпали Гуджарат, Малва, на початку 6 століття ефталіти оволоділи західною частиною держави. Близько 528 р. гуптський правитель Баладітья в союзі з правителем Центральної Індії Яшодхарманом з Мандасора розбив ефталітів, і їх влада в Індії майже була знищена. Однак Гупти були настільки ослаблені війнами з ефталітами та серйозною внутрішньою кризою в державі, що не змогли запобігти остаточному розпаду. В кінці 6 століття імперія Гуптів перестала існувати.[1]

Після розпаду імперії Гуптів, територія Індії знову подрібнилася на ряд маленьких регіональних царств. Невелике відгалуження династії Гуптів продовжувало правити Магадхою до першої половини 7 століття, коли цар Харша Вардхана остаточно покінчив з династією Гуптів і заснував свою державу — імперію Харші.[2]

Характеристика доби

За часів розквіту імперія відрізнялася стабільністю політичного і економічного життя. Тоді ж почалася і «золота», або «класична», доба релігії, філософії, літератури й архітектури. Цей період, за свідченням китайського буддистського монаха Фа Сяня, який подорожував Північною Індією на початку 5 століття, був відзначений процвітанням індуїзму і буддизму.

Кам'яний Будда Сарнатха

При імперському дворі говорили на санскриті. Писав свої поеми та п'єси придворний поет Калідаса. В цей же час здійснював свої відкриття Аріабхата I — батько індійської астрономії, який довів, що Земля обертається навколо своєї осі, розрахував довжину екватора, пророкував місячні і сонячні затемнення і створив числа «нуль» і «пі». Своєю діяльністю відзначився і астроном та астролог Варахаміхіра

Філософ Васубандху (автор численних буддійських трактатів) частенько перемагав в релігійних суперечках з ерудитами інших конфесій. Оскільки розум і переконливість в ті часи цінувалися високо, за свої перемоги Васубандху отримував від уряду великі грошові призи. Так за перемогу в диспуті з представниками школи самкх'я він отримав 300 000 золотих монет і витратив їх на будівництво буддійських монастирів.

Матеріальними свідоцтвами процвітання Індії в «золотої доби» є печерні монастирі Аджанти, Делійська залізна колона, кам'яний Будда Сарнатха та ін.

Представники династії

Відновити подальшу послідовність і дати правління окремих царів неможливо, тут наводиться найдостовірніший варіант.

Гупти, князі в Мальві («пізні Гупти»): ймовірно, ця династія була бічною гілкою династії Гуптів.

Див. також

Примітки
  1. Большая Советская энциклопедия
  2. Рубель В. А. Історія Середньовічного Сходу, Київ, «Либідь», 2002, ст. 513
  3. Константин Рыжов. Все монархи мира. Древний Восток. Москва, 2001 г.

Посилання

М. Д. Бухарин, И. А. Ладынин, Б. С. Ляпустин, А. А. Немировский История Древнего Востока

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.