Дискримінація людей, які живуть з ВІЛ/СНІД

Дослідження показали, що дискримінація людей, які живуть з ВІЛ, є фактором, що сприяє затримання початку лікування ВІЛ[7]. Щонайменше 20-40 % американців, які є ВІЛ-інфікованими, не розпочинають лікування протягом перших шести місяців після діагностики.[8] Коли люди починають лікування з запізненням при прогресуванні ВІЛ (коли кількість клітин CD4 + T становить менше 500 клітин / мкл), у них 1,94 рази більший ризик смертності порівняно з тими, хто почав терапію, коли CD4 + Т-клітини все ще близько 500 клітин / мкл .[9]

Додаткові дослідження показали, що освіта знижує рівень дискримінації та стигматизації ВІЛ / СНІДу в громадах. Дослідження, проведене Малайським університетом у 2015 році, показало, що в Нігеріїː «Отримання населенням фактичної інформації про ВІЛ / СНІД необхідне для зменшення стигматизації та дискримінації щодо ЛЖВ у громаді».[10] Опитування з 56 307 чоловіків і жінок з різним рівнем освіти та соціально-економічним рівнем та віком від 15 до 49 років показало, що багаті люди та люди з середніми достатком були неупрередженні щодо ЛЖВ. Навпаки, молоді дорослі, бідні люди швидше за все, були упередженими до ЛЖВ. Багато людей також вважають, що СНІД пов'язаний з гомосексуальністю.[10]

Існує дискримінація від медичних працівників, які займаються лікуванням ВІЛ / СНІД — позитивних людей. У країнах третього світу та деяких громадах в Америці низьке фінансування ресурсів може зашкодити успішному забезпеченню належного догляду за ЛЖВ, які не можуть виплатити медичну допомогу або не матимуть іншого медичного страхування або інших форм оплати. У медичних працівників може бракувати належних знань про те, як поводитися з окремими особами, якщо їм бракує ресурсів та фінансування.[11] У Південній Африці протестовано 223 медсестри з їх кваліфікації та знань про СНІД. Загальна оцінка знань, отримана всіма учасниками, коливалася від 2 до 16, у середньому 12,93 (SD = 1,92) на знання з ВІЛ / СНІД.[12]

Стигматизація ВІЛ / СНІДу була розділена на наступні три категорії:

• Інструментальна стигматизація — це відображення страху та побоювань, які, ймовірно, пов'язані з будь-якими смертельними та трансмісивними захворюваннями.[13]

• Символічна стигматизація — використання ВІЛ / СНІДу для вираження ставлення до соціальних груп або способу життя, сприйманих як пов'язані з цим захворюванням.[14]
• Чемність — стигматизація людей, пов'язаних з проблемою ВІЛ / СНІДу або ВІЛ-позитивних людей.[15]

Стигма, яка пов'язана з ВІЛ/СНІДом, може мати різні прояви:

• неприйняття та уникання людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом або є представником спільноти людей, уразливих до ВІЛ;
• примусове тестування на ВІЛ без попередньої згоди та недотримання конфіденційності;
• насильство над людьми, які живуть з ВІЛ-інфекцією;
• ізоляція людей, які живуть з ВІЛ, тощо.[16]

Дослідження, проведені в Південній Африці, щодо стигми та дискримінації в громадах, показали, що ЛЖВ не тільки відчувають високий рівень стигми, який негативно впливає на всі сфери життя та впливає психологічно. Багато опитаних ЛЖВ звинувачували себе за свій стан.[17] Це ще називають інтернальною стигматизацією, самостигматизацією або внутрішньою стигматизацією, оскільки це зачіпає почуття власної гідності людини.[18]

У масштабі держави стигматизація і дискримінація призводять до втрати контролю над поширенням епідемії через побоювання людей,  що стане відомо про їх причетність до проблеми та їх зарахують до стигматизованої групи.[16]