Дискурс-аналіз
Ди́скурс-ана́ліз (метод дослідження змісту) — в загальному сенсі — ряд підходів в соціальних науках, метою яких є критичне дослідження дискурсу, а основними завданнями — аналіз співвідношення сил в суспільстві для формулювання нормативного підходу, з позиції якого можна критично проаналізувати ці співвідношення в зв'язку з соціальними змінами, створити уявлення про систему сповідуваних соціумом цінностей та інтерпретаційних схем. До дискурс-аналітичних підходів можуть бути віднесені: теорія дискурсу Е. Лакло і Ш. Муфф, критичний дискурс-аналіз, дискурсивна психологія та ін.
метод дослідження змісту ґрунтується на трьох важливих складових: дія, побудова та варіативність[1].
Література
- Л. Нагорна. Дискурс-аналіз // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 218. — ISBN 978-966-611-818-2.
Посилання
- «Розмежування мов» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — М — Я. — С. 338.
- Парламентська риторика: досвід комунікативної структуризації (укр.). Процитовано 22-12-2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.