Дитячий туризм

На практиці, у нормативно-правових актах та науковій літературі немає спільно визначеної диференціації туристів та стандартної термінології, відповідно до віку подорожуючих. Проте всі українські та зарубіжні вчені виділяють дитячий та молодіжний туризм, як форми (види) туризму, залежно від віку учасників подорожі. Одностайного визначення цих дефініцій та окреслення вікових меж немає. [1]

На думку М. П. Кляпа, Ф. Ф. Шандора, дитячий туризм — вид туризму, що спрямований на задоволення дозвілля для дітей. Дитячий туризм — це пізнавальні екскурсії, дитячі табори, робінзонади. Це веселі канікули, розширення світогляду, нові друзі і безліч вражень для дітей різного віку. Програм дитячого туризму під час шкільних канікул та літнього відпочинку існує достатньо багато. Це, наприклад, активний відпочинок, екологічні табори, кінні тури, трекінг та походи, водний туризм і рафтинг, робінзонади та освітні центри. Дитячий туризм починається з невеликих поїздок — дошкільних та шкільних екскурсійних турів.[2]

О. В. Колотуха визначає дитячо-юнацький туризм як рекреаційну діяльність дітей та юнацтва, спрямовану на задоволення оздоровчих, спортивних та пізнавальних потреб особистості поза місцем постійного проживання й навчання. Туристсько-краєзнавча діяльність, на нашу думку, є складовою частиною рекреаційної діяльності, тому що обіймає виховну, пізнавальну та спортивно-туристську види рекреаційної діяльності (крім лікувальної).[3]

Таким чином, дитячо-юнацький туризм – це громадський рух учнівської молоді, а туристсько-краєзнавча діяльність – це засіб, із допомогою якого цей рух здійснює свою мету – пізнання навколишнього світу, випробування, пізнання та удосконалення самого себе, завдяки чому, можна реалізувати всебічний розвиток особистості в цьому процесі.[3]

Згідно досліджень Мельнійчука М. М. та Зейка В.О., дитячий туризм – це організовані рекреаційні заходи для осіб до 18 років поза межами їхнього постійного місця проживання та навчання, пов’язані із використанням позаурочного часу для оздоровчої, виховної, культурно-пізнавальної, краєзнавчої та спортивної діяльності. [4]

Також варто зазначити, що рекреаційна діяльність дітей повинна бути нероздільно пов’язана із туристично-краєзнавчою роботою, що виконує патріотично-виховні, пізнавальні та спортивно-туристичні функції. В наш час, особлива увага приділяється туристично-краєзнавчій роботі саме з метою патріотичного виховання дітей та молоді. У школярів і вчителів ставлення до туризму різне, але не створює суперечок. Для дітей туризм –один з видів активного відпочинку, можливість поспілкуватись та розважитись у новій обстановці, відкрити для себе щось нове. Для вчителів це засіб для краще з розуміти своїх учнів, побачити у нових умовах і спробувати по-іншому вплинути на їх розвиток.[4]