Добровільне спортивне товариство

Спортивні товариства в СРСР почали створюватися в середині 1930-х років. Первинними організаціями ДСТ були колективи фізичної культури на підприємствах, в установах, колгоспах, радгоспах, навчальних закладах та ін., а також спортивні клуби.

У 1936-1938 рр. були створені ДСТ в профспілках, а також всесоюзне спортивне товариство «Урожай», яке об'єднувало працівників державного сектора в сільському господарстві (МТС, радгоспи і т.д.), споживчої кооперації, сільської інтелігенції, а також студентів і учнів середніх сільськогосподарських навчальних закладів [1]; в 1943 р. фізкультурники шкіл ФЗН і ремісничих училищ були об'єднані в суспільство «Трудові резерви».

У 1950-х роках організовані сільськогосподарські ДСТ в союзних республіках.

У жовтні 1957 р президія ВЦРПС прийняла рішення про чергову реорганізацію - переходу від галузевого до територіального принципу побудови ДСТ, тоді ж було створено ДСТ «Труд» РРФСР, що увібрало в себе кілька галузевих ДСТ. Це ж відбулося в інших республіках.

Потім спортивні товариства кілька разів «укрупнювалися» (зливалися в більш великі).

До початку 1970-х років склалася наступна система спортивних товариств. На 1 січня 1970 діяло 114 000 первинних організацій ДСТ, в тому числі 105 000 профспілкових. ДСТ мали 1350 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, численні групи вдосконалення спортивної майстерності, клуби за видами спорту та ін., заняття в яких вели 50 000 тренерів. ДСТ спільно з профспілковими організаціями, підприємствами, колгоспами та ін. здійснювали будівництво спортивних споруд. У 1970 році ДСТ мали 2490 стадіонів, 59 тис. футбольних полів, 14,4 тис. комплексних спортмайданчиків, 10,2 тис. спортивно-гімнастичних залів, 950 штучних басейнів, близько 270 тис. майданчиків для спортивних ігор.

До 1970-х років існували[2]:

• 6 всесоюзних галузевих ДСТ, що діють за виробничо-галузевим принципом [3] :
  • «Спартак» (1935) - об'єднував членів промислової кооперації, а з 1960 - і працівників місцевої промисловості, комунального господарства, зв'язку, автотранспорту і шосейних доріг, геологорозвідки, культури, державних установ, авіації, медицини, державної торгівлі, освіти, харчової промисловості;
  • «Локомотив» (1936) - членів профспілки робітників залізничного транспорту;
  • «Водник» (1938) - членів профспілки робітників морського і річкового флоту;
  • «Трудові резерви» (1943) - учнів навчальних закладів та працівників профтехосвіти;
  • «Буревісник» (1957) - студентів, професорсько-викладацький склад і співробітників ВНЗ;
  • «Зеніт» (1967) - працівників ряду галузей машинобудівної промисловості СРСР;

У 1982 р було створено два всесоюзних ДСТ: профспілковий «Труд» і сільське «Урожай», які об'єднали відповідні республіканські ДСТ[2].

У 1986 р було створено об'єднане Всесоюзне добровільне фізкультурно-спортивне товариство (ВДФСО) профспілок, куди увійшли ДСТ «Спартак», «Зеніт», «Буревісник», «Трудові резерви», «Водник», «Локомотив», «Труд» і «Урожай»[2].

Кожне товариство мало прапор, емблему, спортивну форму, нагрудний знак. Керівництво профспілковими спортивними товариствами здійснював Всесоюзна рада ДСТ профспілок. Рада організовувала змагання між спортивними товариствами, спартакіади профспілок СРСР, фізкультурні свята, навчально-тренувальні збори; забезпечував участь ДСТ у всесоюзних і міжнародних першостях і чемпіонатах.

При Раді були створені федерації з видів спорту, тренерські поради, колегії суддів та ін. Діяльність Всесоюзної ради спрямовувалася і фінансувалася ВЦРПС.