Домський собор (Таллінн)
Домський собор — лютеранський Кафедральний собор, розташований у Старому місті Таллінна. Присвячений Святій Діві Марії (ест. Püha Neitsi Maarja). Домський собор є одним з найстаріших храмів Таллінна. Сьогоднішній вигляд він отримав після численних перебудов. Раніше на цьому місці знаходилася дерев'яна церква, згідно з припущенням істориків, вона була побудована в 1219 р. Башта собору відноситься до епохи бароко, а його каплиці-прибудови — до пізніших архітектурних стилів. Всередині храму знаходяться поховання XIII—XVIII століть, а також різні дворянські герби і епітафії, присвячені відомим людям того часу і пов'язані з XII—XX століттями.
| Домський собор | |
|---|---|
|
| |
| 59°26′13″ пн. ш. 24°44′19″ сх. д. | |
| Країна |
 Естонія |
| Розташування | Таллінн |
| Тип | duomod |
| Стиль | готика |
| Дата заснування | 13 століття |
  Домський собор Домський собор (Естонія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Історія
Церква закладена на початку XIII століття і освячена в 1240 році як кафедральний собор Північної Естонії. У другій половині XIII століття вперше зробили реконструкцію. У XIV столітті будівля перебудували в базиліку. На початку XV століття остаточно завершили перекриття нефів. У 1684 році під час пожежі втратили велику частину декору будівлі, а також башту над південним нефом. У 1778—1779 роках за проектом архітектора К. Л. Гейста у стилі бароко побудували західну вежу. У 1878 році в соборі встановили сучасний орган, створений у Берліні майстром Ф. Ладегастом.
Архітектура
Основна структура сучасної будівлі має три нефи, з яких центральний має продовження у вигляді вівтарної частини. Із західного боку над центральним нефом знаходиться церковна вежа, що виконує функцію дзвіниці. Крім цього до основного корпусу є декілька разноперіодних прибудов.
Інтер'єр
Всередині будівлі є:
- кафедра (1686 р.) К. Аккерман, яку тримає дерев'яна скульптура Мойсея з 10 заповідями;
- аба-вуа (1730 р.);
- вівтар (1696 рік) виготовив К. Аккерман за кресленнями Нікодемуса Тессина — молодшого;
- вівтарне полотно (1866 рік) німецький живописець Едуард Гебхардт;
- група тріумфальної арки з розп'яттям Христа;
- ложа сім'ї Паткуль в класичному стилі (початок XVIII століття, навпроти кафедри),
- ложа в стилі бароко сім'ї Мантейффель (XVII століття, розташована в південному нефі),
- орган 1878 р. майстра Ладегаста, доповнений у 1913 р. в майстерні Зауера (Франкфурт на Одрі), реставрований у 1998. Мануальний. Має унікальне звучання.
- Обеліск Ф. фон Тізенхаузена (1806 рік. Розташований в хорі ліворуч від вівтаря, майстер Демут-Малиновський),
- Поховання Крузенштерна з дружиною Юлією фон Таубе (північний неф) автор Екснер,
- Самуеля Греіга (північний неф) каррарський мармур, автор Джакомо Кваренгі,
- Понтуса де ла Гарді з дружиною (в хорі, праворуч від вівтаря) автор О. Пассер та ін.
- надгробна плита цеху м'ясників Домської гільдії (під органом);
- 1766 надгробна плита цеху шевців Домської гільдії (під органом);
- 1370 найстаріша надгробна плита Вольдемара Сорсевера в північному нефі;
- 107 гербових епітафій, переважно в стилі бароко.
- вівтар Св. Діви Марії;
- зображення Христа-дарувальника («Іди до мене»)
Поховання
У соборі поховані в тому числі:
- Понтус Делагарді — шведський полководець, герой Лівонської війни.
- Іван Федорович Крузенштерн — російський мореплавець, під керівництвом якого була проведена перша російська навколосвітня експедиція.
- Самуїл Карлович Грейг — російський флотоводець, учасник Чесменської битви.
| Похований | Дата | Стиль надгробку | Скульптор |
|---|---|---|---|
| У. Рюнінг | 1594 | Ренесанс | Г.фон Акен |
| Понтус Делагарді | 1595 | Ренесанс | Арентой Пассер і його майстри |
| К. фон Тізенхаузен | 1599 | Ренесанс | Арентой Пассер і його майстри |
| К. Хорн | 1601 | Ренесанс | Арентой Пассер і його майстри |
| О.фон Юкскюлль | 1601 | Ренесанс | Арентой Пассер і його майстри |
| Р. Розенкранц | 1623 | Ренесанс | Арентой Пассер і його майстри |
| Т. Рамм | 1632 | Ренесанс | Арентой Пассер і його майстри |
| І. Хафстер | 1676 | Бароко | Н. Мілііх |
| Ф. фон Ферзена | Кінець XVII століття | Бароко | І. Г. Штоккенберг |
| О. В. фон Ферзена | Кінець XVII століття | Бароко | І. Г. Штоккенберг |
| О. Р.фон Таубе | Кінець XVII століття | Бароко | І. Г. Штоккенберг |
| С. Грейг | 1788 | Класицизм | Джакомо Кваренгі |
| І. Крузенштерн | 1848 | Псевдоготика | І. Г. Екснер |
Література
- «Таллинн», Краткий энциклопедический справочник, Таллинн, изд-во «Валгус», 1980