Доміциляція

Доміциля́ція — призначення за векселем особливого місця платежу, відмінного від розташування особи, яка зазначена як платник за векселем, шляхом проставлення доміциляційної формули[1]. При складанні векселя векселедавець може зазначити не тільки особливе місце платежу, але й особу, яка оплатить вексель у місці доміциляції. Якщо така особа не зазначена, то це означає, що її може визначити трасат при акцепті. Якщо він цього не зробить, то вважається, що акцептант сам виконує платіж у місці доміциляції.

Третя особа, вказана у векселі, яка, підмінюючи акцептанта чи векселедавця, платить за векселем за місцем проживання платника або в іншому обумовленому місці, називається доміциліатом, а та, що уповноважила Його це зробити, — доміциліантом[2].

Можливі такі види доміцільованого векселя[3]:

• невизначено доміцильований вексель — коли векселедавець зазначає лише місце платежу, відмінне від місцеперебування платника, проте не вказує третю особу, яка здійснить платіж;
• визначено доміцильований вексель — коли векселедавець зазначає не лише місце платежу, відмінне від місцеперебування платника, а й третю особу, яка здійснить платіж.

Найчастіше функцію доміциліата здійснює банк, що обслуговує платника[2].

Доміцилювання простого векселя доцільне у двох випадках[2]:

1. Коли зазначене у ньому місце платежу викликає сумніви щодо наявності банківських установ для своєчасного отримання платежу і його переказу законному векселетримачеві;
2. Коли у місці платежу відсутні надійні умови для опротестування векселя на випадок невиконання зобов'язання.

Переказний вексель доміцилюють переважно з метою наближення місця платежу до центрів ділової активності.