Дональд Барлет

Дональд Л. Барлет (нар. 17 липня 1936) — американський журналіст і автор, який часто співпрацює з Джеймсом Стілом . Разом вони отримали дві Пулітцерівські премії, дві Нагороди Національного журналу та шість нагород Джорджа Полка . Вони відомі глибоким опрацюванням документів та інтерв'ю з необхідними джерелами.[2] Дует співпрацює більше 40 років і їх часто згадують як Барлет і Стіл .

Дональд Барлет
Народився 17 липня 1936(1936-07-17) (85 років)
Джонстаун, Кембрія, Пенсільванія, США
Країна  США
Діяльність журналіст
Alma mater Університет штату Пенсильванія
Знання мов англійська[1]
Нагороди

Особисте життя

Барлет народився і виріс у Джонстауні, штат Пенсільванія . Після навчання в державному університеті штату Пенсільванія він працював три роки спеціальним агентом в Корпусі контррозвідки армії США до 1956 року. Барлет почав свою журналістську кар'єру репортером журналу Reading (Pennsylvania) Times . Через дев'ять років він став журналістом-розслідувачем The Plain Dealer, а пізніше працював в The Chicago Daily News і The Philadelphia Inquirer, де він співпрацював з Джеймсом Стілом. У 1997 році Барлет і Стіл стали редакторами в журналі Тайм. У 2006 році вони почали працювати редакторами у Vanity Fair . Протягом багатьох років Барлет і Стіл писали про такі різноманітні теми, як злочинність, житло, ядерні відходи, податкові лазівки, зниження рівня життя середнього класу, Говард Г'юз, роль грошей у політиці, ціни на нафту, імміграцію, охорону здоров'я.

Барлет і Стіл виграли дві Пулітцерівські премії і були визнані за їх внесок в американську журналістику ще коли працювали у The Philadelphia Inquirer. У 1972 році, під час однієї з перших спільних робіт для The Inquirer, Барлет і Стіл вперше використали комп'ютери для аналізу даних про насильницькі злочини. Бартлетт і Стіл виграли свою першу Пулітцерівську премію за національну звітність і Нагороду Джеральда Леба[3][4] в 1975 році за серію «Аудит служби внутрішніх доходів», опубліковану в The Inquirer.[5] Вони здобули другу Пулітцерівську премію за національну звітність і Нагороду Джеральда Леба для великих газет[3] в 1989 році за висвітлення тимчасових податкових пільг, запроваджених Законом про податкову реформу 1986 року[6] Їх серія статей в Inquirer «Америка: що пішло неправильно?» відзначена факультетом журналістськи Нью-Йоркського університету 51-ою у списку 100 кращих журналістських робіт 20-го століття.[7] Написана як книга, вона стала бестселером New York Times № 1. Це одна з семи книг, які опублікували Барлет і Стіл. П'ять книг були написані в The Inquirer.

Через 26 років в Inquirer, Барлетт і Стіл перейшли до Тайм .[8] Працюючи в Тайм, команда виграла дві Нагороди Національного журналу та рекордну шосту нагороду Джорджа Полка.[9]

Після Тайм, Барлетт і Стіл почали працювати у Vanity Fair,.[10][11] У 2007 році вони були представлені в документальній серії PBS, Експозиція: Дослідницькі звіти в Америці, в епізоді «Друзі у високих місцях», що стосувався державних контрактів. Коли на програмі його запитали як їм вдалося багато років працювати разом, Барлетт сказав: "Ми обидві дуже нудні. Хто ще читає податкові кодекси? " Завдяки клопіткій праці з документами, Барлет і Стіл зробили вагомий внесок в журналістику.

Барлетт одружений та має сина і пасинка.

Вплив

Барлета і Стіла часто згадують в підручниках з розслідувальної журналістики за їхню техніку та професійніст . Вони відомі за свою командну роботу,[12] "послідовну точність,[13] «здатність до відтворення» для виявлення своїх джерел,[14] і вміння доступно писати для різних аудиторій, зокрема як в серії «Америка: що пішло не так?» . Їх роботодавці, особливо Джин Робертс з The Inquirer,[15] надавали їм можливість проводити тривалий час, опрацьовуючи документи, і публікувати своїх роботи у великих статтях у газетах і журналах.

Про Барлета і Стіла, Боб Вудворд про Барлета і Стіла: « Вони начебто довели до досконалості метод виконання своєї роботи, і я з великою повагою ставлюся до неї.»[13]

Примітки
  1. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  2. Alter, Jonathan (24 квітня 1989). Two Reporters You Don't Want on Your Tail. Newsweek.
  3. Historical Winners List. UCLA Anderson School of Management. Процитовано 31 січня 2019.
  4. Royster wins Loeb Award for financial journalism. The New York Times. 25 вересня 1975. с. 64. Процитовано 6 лютого 2019.
  5. 1975 Winners. The Pulitzer Prizes. Процитовано 30 квітня 2011.
  6. 1989 Winners and Finalists. The Pulitzer Prizes. Процитовано 30 квітня 2011.
  7. Barringer, Felicity (1 березня 1999). Journalism's Greatest Hits: Two Lists of a Century's Top Stories. The New York Times.
  8. O'Reilly, David (2 лютого 1997). Barlett, Steele Leave Inquirer After 26 Years. The Philadelphia Inquirer.
  9. Colford, Paul (16 березня 2001). Time Pair Snare Record Sixth Polk. Daily News (New York).
  10. Seelye, Katharine (18 травня 2006). Richard Stengel Is Chosen To Be Top Editor at Time. The New York Times.
  11. Seelye, Katharine (7 серпня 2006). An Established Reporting Team Moves to Vanity Fair. The New York Times.
  12. Meyer, Philip (28 квітня 2011). In Pulitzers, journalism's evolution is taking shape. USA Today.
  13. Cox, James (14 квітня 1992). Stoking Fires of Debate. USA Today.
  14. Marvin, Carolyn; Philip Meyer (2005). What Kind of Journalism Does the Public Need?. У Geneva Overholser & Kathleen Hall Jamieson. The Press. New York: Oxford University Press. с. 400–411 [403]. ISBN 978-0-19-517283-6.
  15. Cauchon, Dennis (1 серпня 1990). Roberts to leave 'Inquirer'. USA Today.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.