Дошка пошани
Дошка пошани (рос. Доска почёта) — агітаційно-пропагандистський винахід радянської цивілізації[джерело не вказане 643 дні], що являв собою стенд з іменами і світлинами передовиків виробництва, який, зазвичай, розташовували біля прохідної або у вестибюлі підприємства. Своєю метою дошка пошани мала підвищення продуктивності виробництва, заохочення. У перші роки радянської влади називалася червоною дошкою, при цьому на противагу їй існувала чорна дошка (у подальшому — дошка ганьби), на яку заносилися п'яниці, прогульники та ледарі. Дошка пошани передбачалася «Правилами внутрішнього трудового розпорядку», що регламентували трудовий розпорядок у радянських установах, підприємствах і організаціях. Крім того, існували міські, районні, обласні, крайові та республіканські дошки пошани[1].
![](../I/%D0%94%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%88%D0%B0%D0%BD%D0%B8_(%D0%9F%D1%80%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0).jpg.webp)
Після ліквідації СРСР і зміни політичного й економічного ладу на початку 1990-х років використання дощок пошани на законодавчому рівні припинилося (окрім Білорусі).
Див. також
- Дошка ганьби
- Дошка оголошень
- Меморіальна дошка